Євген Плужник Сідало сонце. Коливалися трави.

Перерахував кулі, – якраз для всіх!

А хто з них винний, а хто з них правий! –

З-під однакових стріх.

Не схибить куля – не стогнатимуть довго.

Подивилися, – поле! Ромен з трави...

Передній, мабуть, ходив, – так човгав:

Черевики скривив.

Сховалось сонце. Сутеніло помалу.

Час би й росі!

А хтось далеко десь генералу:

– Усі.

усі художні засоби вірша та аналіз

koliskynakate20    2   20.11.2021 17:17    0