Відгук про повість "Гобсек"

Відповідь:

Окей, прочитавши цю повість я поринув у... Куди? А насправді? Куди направило мене перо Бальзака? А переді мною з'явився розлад сучасної автору людини, яка ставить матеріальне вище за духовне, свої пріорітети над чужими... Цілком зрозуміло, що всі ми від природи егоїсти, але Гобсек -- це втілення нашої любові навіть не для себе, а для багатств. Проте цей самий Гобсек був людиною надзвичайною, розумною, яка бачила інших наскрізь. Бальзак підводить нас до того, що не дивлячись на жагу до наживи, лихвар був чесною людиною. Повість має художнє обрамлення (розмова Дервіля з графинею де Гранльє). І в самому обрамленні є іроничні нотки, яких не міг не кинути автор: графиня після того, як дізнається, що де Ресто має деякі статки, одразу змінює свій тон на більш прихильний до цього юнака. Письменник чітко окреслює контрасти між Дервілем та Гобсеком, яким через збіг обставин довелося стати, як мінімум, приятелями. Доброчинний, жалісливий адвокат повністю відтіняє образ свого друга. Неможливо не відмітити того, що лихвар був розумною людиною з своїми філософськими поглядами на речі, які здебільшого вирізнялися цинічністю, матеріалістичністю. Проте чи звинувачую Бальзак у чомусь це створіння? Відповідь буде негативною. Бо ж він навіть виправдовує його як жертву обставин, як людину, яка живе так я вважає за потрібне і може. Безумовно, для суспільства цей лихвар огидний, проте тут ми бачимо і падіння суспільства, яке для своїх потреб йде на брехню, улесливість, розпусту і визнає Гобсека чи не своїм благодійником. Щодо моїх вражень, то вони дуже нейтральні: не залишилось якогось негативного осаду, проте і позитивних вражень майже не назбиралося. Здається, цей твір можна віднести до категорії “прісні”, тобто до категорії творів, які не вражають у ніяку сторону, залишаючи читача не до кінця задоволеним, але й не розлюченим поганим сюжетом чи мовою автора.

Пояснення: