Книга показує два життя: американський стиль життя й
прагматизм існування versus благородство вчинків і справжнє кохання. На
думку Рут Міншулл, роман «Історія одного кохання» є високо-тонним
твором. «Високо-тонний твір не має бути веселим кожної хвилини. «Історія
кохання Еріка Сігела – чудовий приклад високо-тонної історії про молоду
пару, що знайомиться на рівні взаємного антагонізму, закохується,
піднімається по тону до чарівливо кепкувальних, але змістовних стосунків.
Горе (в останній частині книги) показує, яким чином високо-тонні люди
поводяться в подібній ситуації. Критика цієї книги розділяється на дві
частини: за або проти. Здається, ніхто не залишається байдужим».
Ця книга стала реакцією на неромантизм дійсності й виявилася не
літературним, а соціальним явищем. Драма батьківської й синівської любові,
конфлікт поколінь, проблема щирого й чистого почуття – ось основні теми
зображення у творі.
Крім того, автор, будучи людиною освіченою, прокладає стежки між
белетристикою й віковими літературними образами, міфологічними
мотивами. Ми легко знаходимо відгомін шекспірівської трагедії «Ромео і
Джульєтта».
Книга показує два життя: американський стиль життя й
прагматизм існування versus благородство вчинків і справжнє кохання. На
думку Рут Міншулл, роман «Історія одного кохання» є високо-тонним
твором. «Високо-тонний твір не має бути веселим кожної хвилини. «Історія
кохання Еріка Сігела – чудовий приклад високо-тонної історії про молоду
пару, що знайомиться на рівні взаємного антагонізму, закохується,
піднімається по тону до чарівливо кепкувальних, але змістовних стосунків.
Горе (в останній частині книги) показує, яким чином високо-тонні люди
поводяться в подібній ситуації. Критика цієї книги розділяється на дві
частини: за або проти. Здається, ніхто не залишається байдужим».
Ця книга стала реакцією на неромантизм дійсності й виявилася не
літературним, а соціальним явищем. Драма батьківської й синівської любові,
конфлікт поколінь, проблема щирого й чистого почуття – ось основні теми
зображення у творі.
Крім того, автор, будучи людиною освіченою, прокладає стежки між
белетристикою й віковими літературними образами, міфологічними
мотивами. Ми легко знаходимо відгомін шекспірівської трагедії «Ромео і
Джульєтта».