Твір-роздум "Виховні моменти у творі "міщанин-шляхтич

Мольєр вважав, що “мета комедії - змальовувати людські недоліки взагалі і головним чином - недоліки сучасників”. На його думку, перед комедією стоять два завдання. Перше і головне - повчати людей, інше, другорядне, - розважати їх. Якщо позбавити комедію повчального змісту, вона перетвориться на пусту забавку, якщо відібрати у неї розважальні функції, вона перестане бути комедією і повчальна мета також не буде досягнута. Тобто “завдання комедії полягає в тому, щоб виправляти людей, розважаючи їх”.

У комедії, події в якій відбуваються протягом одного дня, коли пан Журден чекає на маркізу Дорімену, витримані класицистичні вимоги єдності часу та місця. Ні, не витримано, адже, крім сюжетної лінії закоханого пана Журдена, в комедії розгортаються ще три лінії - юної Люсіль та її коханого Клеонта, маркізи та графа, слугНікольта Ков’єля. Усі три лінії закінчуються щасливо - весіллям закоханих. Усі сюжетні лінії чудово гармонують одна з одною, можна сказати, що в основу твору покладено зображення кохання - сліпого, але зворушливого (панЖурден), розсудливого та корисливого (граф Дорант), сміливого та заповзятого (Люсіль та Клеонт та рішучого (слуги).

Герої комедій Мольєра принесли віру в людину, яка може подолати дисгармонію світу, трагічне в ньому. П’єси Мольєра недаремно, незважаючи на всі сумні, невеселі аспекти світу, що відкривається в них, належать до жанру комедій, зберігають атмосферу весе

лощів і радості. На противагу вадам, зображеним у комедії, Мольєр висуває свої життєві ідеали. Він говорить про людську гідність. Його надії не пов’язані з дворянством і буржуазією, яка прагне до зовнішнього блиску. Істинні сподівання і перспективи буржуазії відобразилися в зауваженнях Клеонта, який грає в розвитку дії епізодичну роль. Клеонт обстоює не асиміляцію з дворянством, а рівноправ’я. Буржуазія, як він вважає, повинна мати і особисту незалежність, і посідати в суспільстві гідне місце. Прагнення здаватися не тим, ким ти є, визначається Клеонтом як ознака духовної низькості.

Потяг до уявної пошани дає Клеонту змогу обдурити Журдена маскарадом і отримати руку Люсіль, в якій йому було відмовлено, тому що він не шляхтич. Мольєр не показав нам, як учинить заслужено осміяний Журден, коли викриє обман і стане посміховиськом. Та, мабуть, Мольєр ставив за мету, щоб буржуа, заражені наслідуванням шляхетності, подивилися на Журдена і побачили в ньому себе.

Українські корифеї театру також зверталися до сюжетів Мольєра. Так, на рубежі XIX - XX ст. на основі “Міщанина-шляхтича” І. Карпенко-Ка-рий написав п’єсу “Мартин Боруля”.

Для формування художньо-сценічної культури М. Ку-ліша як комедіографа також суттєве значення мала творчість Мольєра. Відомо, що, створюючи комедію-во-девіль”Мина-Мазайло”, драматург застосовував окремі прийоми, що були розроблені Мольєром у п’єсі “Міщанин-шляхтич”.

Талановитий російський письменник, чудовий драматург та палкий прихильник творчості Мольєра М. Булгаков, зі сторінками роману якого ми знайомилися на попередніх уроках, створив оригінальне трактування безсмертного “Міщанина-шляхтича” - глядачі за не в дім заможного паризького буржуа, який мріє про шляхетний титул, а в театр. Так, саме в той знаменитий театр пана де Мольєра, що підко-рював своєю легкістю і витонченістю, в театр, де живе дух комедії.

Гуманізм п’єси, її зв’язок з народними традиціями зображення характерів, оптимізм, яскрава сценічність, живий гумор, вічні образи і проблеми зробили “Міщанина-шляхтича” п’єсою на всі часи. Тому вона не втратила актуальності і в наші дні, ставиться в багатьох театрах світу.

Объяснение:

Мольєр вважав, що “мета комедії - змальовувати людські недоліки взагалі і головним чином - недоліки сучасників”. На його думку, перед комедією стоять два завдання. Перше і головне - повчати людей, інше, другорядне, - розважати їх. Якщо позбавити комедію повчального змісту, вона перетвориться на пусту забавку, якщо відібрати у неї розважальні функції, вона перестане бути комедією і повчальна мета також не буде досягнута. Тобто “завдання комедії полягає в тому, щоб виправляти людей, розважаючи їх”.

У комедії, події в якій відбуваються протягом одного дня, коли пан Журден чекає на маркізу Дорімену, витримані класицистичні вимоги єдності часу та місця. Ні, не витримано, адже, крім сюжетної лінії закоханого пана Журдена, в комедії розгортаються ще три лінії - юної Люсіль та її коханого Клеонта, маркізи та графа, слугНікольта Ков’єля. Усі три лінії закінчуються щасливо - весіллям закоханих. Усі сюжетні лінії чудово гармонують одна з одною, можна сказати, що в основу твору покладено зображення кохання - сліпого, але зворушливого (панЖурден), розсудливого та корисливого (граф Дорант), сміливого та заповзятого (Люсіль та Клеонт та рішучого (слуги).

Герої комедій Мольєра принесли віру в людину, яка може подолати дисгармонію світу, трагічне в ньому. П’єси Мольєра недаремно, незважаючи на всі сумні, невеселі аспекти світу, що відкривається в них, належать до жанру комедій, зберігають атмосферу весе

лощів і радості. На противагу вадам, зображеним у комедії, Мольєр висуває свої життєві ідеали. Він говорить про людську гідність. Його надії не пов’язані з дворянством і буржуазією, яка прагне до зовнішнього блиску. Істинні сподівання і перспективи буржуазії відобразилися в зауваженнях Клеонта, який грає в розвитку дії епізодичну роль. Клеонт обстоює не асиміляцію з дворянством, а рівноправ’я. Буржуазія, як він вважає, повинна мати і особисту незалежність, і посідати в суспільстві гідне місце. Прагнення здаватися не тим, ким ти є, визначається Клеонтом як ознака духовної низькості.

Потяг до уявної пошани дає Клеонту змогу обдурити Журдена маскарадом і отримати руку Люсіль, в якій йому було відмовлено, тому що він не шляхтич. Мольєр не показав нам, як учинить заслужено осміяний Журден, коли викриє обман і стане посміховиськом. Та, мабуть, Мольєр ставив за мету, щоб буржуа, заражені наслідуванням шляхетності, подивилися на Журдена і побачили в ньому себе.

Українські корифеї театру також зверталися до сюжетів Мольєра. Так, на рубежі XIX - XX ст. на основі “Міщанина-шляхтича” І. Карпенко-Ка-рий написав п’єсу “Мартин Боруля”.

Для формування художньо-сценічної культури М. Ку-ліша як комедіографа також суттєве значення мала творчість Мольєра. Відомо, що, створюючи комедію-во-девіль”Мина-Мазайло”, драматург застосовував окремі прийоми, що були розроблені Мольєром у п’єсі “Міщанин-шляхтич”.

Талановитий російський письменник, чудовий драматург та палкий прихильник творчості Мольєра М. Булгаков, зі сторінками роману якого ми знайомилися на попередніх уроках, створив оригінальне трактування безсмертного “Міщанина-шляхтича” - глядачі за не в дім заможного паризького буржуа, який мріє про шляхетний титул, а в театр. Так, саме в той знаменитий театр пана де Мольєра, що підко-рював своєю легкістю і витонченістю, в театр, де живе дух комедії.

Гуманізм п’єси, її зв’язок з народними традиціями зображення характерів, оптимізм, яскрава сценічність, живий гумор, вічні образи і проблеми зробили “Міщанина-шляхтича” п’єсою на всі часи. Тому вона не втратила актуальності і в наші дні, ставиться в багатьох театрах світу.

Подробнее - на -

Объяснение: