Твір «Ми чуємо тебе, Кобзарю»

На початку весняної пори ми вшановуємо великого Кобзаря, пророка українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. Сьогодні – 203 річниця його народження. Ім’я Тараса Шевченка невіддільно пов’язане з Україною, адже у ньому наша історія, наші мрії та надії. У своїй творчості кобзар завжди закликав бути людиною, любити рідну країну, творити добро в її ім’я. Для Шевченка тема національної гордості та честі – була дуже важливою, тому й прослідковуємо її у його творах: «Наша дума, наша пісня. Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава України!» Його послання залишається і буде актуальним завжди, бо стверджує, що тільки національне єднання забезпечить Україні гідне майбутнє: «І забудеться самотня, давня година, і оживе добра слава, Слава України!

Дві дати – 9 та 10 березня – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щемної синівської любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Глибинний зміст містить знамените кредо поета, котре й нині не втрачає своєї актуальності:

«Возвеличу малих отих рабів німих – я на сторожі коло їх поставлю слово!»

Життя Великого Кобзаря є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку, сповнену випробувань і боротьби дорогу служіння рідному народові.

«Неначе праведних дітей, Господь, любя своїх людей. Послав на землю їм пророка – свою любов благовістить. Святому розуму учить.» Великий Кобзар став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Тому навіть через віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги до нього.

Тож нехай святе поетове слово об’єднає всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого майбутнього України.

Пам’ятаймо заповіт Тараса Григоровича Шевченка – «Поховайте та вставайте – кайдани порвіте. І вражою злою кров’ю. Волю окропіте!»