Текст "Яблунька" Т. зелінська невеликий переказ

ЯБЛУНЬКА

На маленькій, низенькій яблуньці цілий день любило сидіти сонце. Цвіту цієї весни на деревці було зовсім трішки, лише кілька рожево-білих квіточок радували бабцю Марію. Посадила вона яблуньку та й тішиться, плодів чекає.

У червні якось випадково побачила старенька троє яблучок. Вони сором’язливо трималися на гіллі. Радощам не було меж! Щодня плоди грілися на сонці, гойдалися на вітрі й міцно трималися хвостиками за життя!

А в серпні яблука зовсім набралися сили, почервоніли, стали соковитими. Яблунька стоїть край подвір’я і однією кроною дивиться на вулицю, де їдуть машини, поспішають у справах дорослі, тупотять до школи першачки.

Сергійко йшов додому, ніс важкого портфеля й ні про що не думав собі роздивлявся навкруг. Побачив яблуньку, вона лиш благословила на світ свої плоди. Зірвав яблуко, друге, третє… Надкусив одне, скривився, повикидав у бур’яни.

Подивилася старенька на яблуньку, обмацала кожну гілочку. Немає яблучок! Покотилися сльози… А Сергій ні про що не думав пішов додому (За Т. Зелінською).

tupitsa3    2   01.05.2020 13:35    1