.Тарас Шевченко звертається до пам'яті свого загиблого друга Якова де Бальмена, який склав голову «не за Україну, а за її ката», у творі А. «Катерина» Б. «І мертвим, і живим...» В. «Сон» Г. «Гайдамаки» Д. «Кавказ»

Граф Яків Петрович де Бальмен, український художник, автор кількох повістей, онук генерал-поручника Антона Богдановича де Бальмена, ад'ютанта гетьмана Кирила Розумовського народився 200 років тому – 10 серпня 1813 р. у с. Ліновиця на Пирятинщині. Прекрасна домашня освіта дала можливість вступити одразу до 7 класу Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька. Він учився разом із М. Гоголем, Є. Гребінкою, О. Афанасьєвим.

с. Линовиця. Башта графа де Бальмена

13-літнім Яків на своєму першому балу у хрещеної матері закохався в кузину, 16 річну красуню Софію Вишнєвську, теж хрещеницю Т. Волховської. Це було кохання всього життя. Як хлопцеві хотілося з кимось поділитися емоціями! Виявилося, що найкращий друг – папір! Так почав складатися перший твір Якова де Бальмена. Написав юний граф повість «Вигнанник» - найперший у нашій літературі твір, присвячений декабристам. До речі, саме на балу у хрещеної Яків познайомився з веселуном Тарасом Шевченком. Пізніше вони не раз зустрічалися у братів Закревських, у Рєпніних, їздили до неперевершеного поета Українських горілок Віктора Забіли. Разом із Т. Шевченком Я. де Бальмен брав участь у зібраннях товариства «мочемордів», на чолі якого стояв В. Закревський.

Я. де Бальмен і його брат у других М. Башилов виконали по 39 ілюстрацій: заставок, кінцівок і заголовних літер до рукописного «Кобзаря» Шевченка (1844) — «Wirszy T. Szewczenka» (переписаного польськими літерами). Я. де Бальмен ілюстрував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Крім ілюстрацій до творів Шевченка залишив 4 альбоми малюнків з життя тодішніх України й Росії.

Їдучи в Прилуки 1845 року, Шевченко вирішив погостювати у Закревських, у Березовій Рудці. Там він дізнався, що де Бальмен перебуває на війні на Кавказі. Там же В. Закревський передав Т. Шевченку подарунок Якова де Бальмена – переписаний латинкою й ілюстрованим ним і М. Башиловим збірник «Вірші Т. Шевченка». Подарунок де Бальмена та розповіді Закревського про події на Кавказі, навіяли Шевченку невеселі думки і він на одному з чистих аркушів щойно одержаної книжки олівцем написав: /За горами гори, хмарою повиті, /Засіяні горем, кровію политі…/, які стали початком відомої поеми.