Одна з найцікавіших тем у творчості Гоголя, на мій погляд – це історія створення його популярного твору «Тарас Бульба». Відповідальний підхід автора до написання свого шедевра вражає ретельністю і глибиною досліджень. Крім вивчення друкованих джерел, таких як українські літописи різних авторів, «Опис України» Боплана, козацька історія Мишецкого, він дав клич простому народу – своїм улюбленим читачам. Через газети і журнали Микола Васильович попросив громадян переглянути свої особисті архіви і передати йому наявні неопубліковані відомості з української історії, рукописи, скласти спогади.
Однак і цього Гоголю виявилося недостатньо. Суха історія була непоетічное, позбавленої емоцій і почуттів, і це не задовольнило великого діяча літератури, метою якого в своїй творчості було показати і відобразити практично втрачені ідеали минулих років. Так, письменник вельми цінував надбання народу, а саме фольклор. Стрижнем фону повісті – її національного колориту – стали саме українські пісні та інші жанри. Завдяки їм були навіть створені характери героїв: наприклад, в Андрія вкладені риси образів народних героїв Сави Чалого і якогось відступника Тетеренке. Окремі деталі побуту, матеріали для розвитку сюжету Гоголь почерпнув в зібраних ним народних думах. Вплив фольклору помітно у всій структурі тексту, який багатий образними виразами, Троичности, риторичними фігурами, що робить мову тексту художнього і ліричніше.
Народна історія, факти з якої лягли в основу повісті «Тарас Бульба», була дуже важлива для сучасників Гоголя, і він це добре знав. Розумів і високу цінність для своїх одноплемінників народної творчості, зразки якого у великій кількості включив у свій твір. Однак повість можна зарахувати до розряду суто історичних. Причина цього – гармонійне переплетення з історією фантастичних епізодів, а також вплетення гіперболи, ідеалізування образів. Саме ці суперечливі моменти і є причиною суперечок багатьох критиків: до якого розряду все-таки варто віднести «Тараса Бульбу». Але художня і літературна цінності прекрасного твори ні на скільки не применшуючи усією складністю ситуацій, і повість як і раніше залишається і буде вважатися завжди найбільшому надбанням російської класичної літератури.
Одна з найцікавіших тем у творчості Гоголя, на мій погляд – це історія створення його популярного твору «Тарас Бульба». Відповідальний підхід автора до написання свого шедевра вражає ретельністю і глибиною досліджень. Крім вивчення друкованих джерел, таких як українські літописи різних авторів, «Опис України» Боплана, козацька історія Мишецкого, він дав клич простому народу – своїм улюбленим читачам. Через газети і журнали Микола Васильович попросив громадян переглянути свої особисті архіви і передати йому наявні неопубліковані відомості з української історії, рукописи, скласти спогади.
Однак і цього Гоголю виявилося недостатньо. Суха історія була непоетічное, позбавленої емоцій і почуттів, і це не задовольнило великого діяча літератури, метою якого в своїй творчості було показати і відобразити практично втрачені ідеали минулих років. Так, письменник вельми цінував надбання народу, а саме фольклор. Стрижнем фону повісті – її національного колориту – стали саме українські пісні та інші жанри. Завдяки їм були навіть створені характери героїв: наприклад, в Андрія вкладені риси образів народних героїв Сави Чалого і якогось відступника Тетеренке. Окремі деталі побуту, матеріали для розвитку сюжету Гоголь почерпнув в зібраних ним народних думах. Вплив фольклору помітно у всій структурі тексту, який багатий образними виразами, Троичности, риторичними фігурами, що робить мову тексту художнього і ліричніше.
Народна історія, факти з якої лягли в основу повісті «Тарас Бульба», була дуже важлива для сучасників Гоголя, і він це добре знав. Розумів і високу цінність для своїх одноплемінників народної творчості, зразки якого у великій кількості включив у свій твір. Однак повість можна зарахувати до розряду суто історичних. Причина цього – гармонійне переплетення з історією фантастичних епізодів, а також вплетення гіперболи, ідеалізування образів. Саме ці суперечливі моменти і є причиною суперечок багатьох критиків: до якого розряду все-таки варто віднести «Тараса Бульбу». Але художня і літературна цінності прекрасного твори ні на скільки не применшуючи усією складністю ситуацій, і повість як і раніше залишається і буде вважатися завжди найбільшому надбанням російської класичної літератури.
Объяснение: