Скласти характеристику класицизму за планом: 1. Визначення
2. Головні правила й норми
3. Країна походження
4. Представники

Объяснение:

Класицизм (від лат. classicus — зразковий) — художній напрям (течія) у мистецтві та літературі XVII — початку XIX ст., для якого характерними є громадянська тематика, суворе дотримання певних творчих норм і правил.

Причина виникнення класицизму — укріплення монархізму в державі.

Епоха класицизму породила великих драматургів, якими були трагіки Корнель і Расін, комедіограф Мольєр.

Основні риси класицизму

1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).

2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).

3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.

5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).

Представники класицизму

Практиками класицизму були насамперед французькі письменники: поет Франсуа де Малерб, драматурги П’єр Корнель, Жан Расін, Жан-Батист Мольєр, романістка М. де Лафайєт, письменники-афористи Франсуа де Ларошфуко, Ж. де Лабрюйєр, байкар Жан Лафонтен, пізніше — просвітителі Вольтер, Жан-Жак Руссо та інші.

Поняття класицизму в музиці стійко асоціюється з творчістю Гайдна, Моцарта і Бетховена, що визначили напрямок подальшого розвитку музичної композиції.

Представники класицизму

Практиками класицизму були насамперед французькі письменники: поет Франсуа де Малерб, драматурги П’єр Корнель, Жан Расін, Жан-Батист Мольєр, романістка М. де Лафайєт, письменники-афористи Франсуа де Ларошфуко, Ж. де Лабрюйєр, байкар Жан Лафонтен, пізніше — просвітителі Вольтер, Жан-Жак Руссо та інші.

Поняття класицизму в музиці стійко асоціюється з творчістю Гайдна, Моцарта і Бетховена, що визначили напрямок подальшого розвитку музичної композиції.