Що означае слово заповiт у назвi першоï частини Бiблiï? Як перекладаэться слово эвангелiя? Чому саме так названо одну з книг Нового Заповiту?

ברית‎ — угода, договір, союз) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Заповіті — про іння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю

смертю та новий союз з Богом.

Єва́нгеліє = Єва́нгелія («добра новина») — частина Біблії (головна частина Нового Заповіту, так звані Чотириєвангелія — від святих Матфея, Марка, Луки та Іоанна), де вміщено життєпис та повчання Ісуса Христа;

Поняття «Новий Завіт» у теперішньому розумінні вперше було використано апостолом Павлом у першому та другому посланнях до коринфян. У Новий Завіт, що сформувався з 45-го до 140-го років н. е., богослови відібрали 27 книг, текст яких є єдиним для усіх християн. Він складається з чотирьох Євангелій — від Матвія, Марка, Луки та Іоана, в яких розповідається про прихід (Месії) Ісуса Христа, про його життя, смерть і воскресіння. В інших книгах (Діяннях і Посланнях апостолів, в Одкровенні Івана Богослова (Апокаліпсис) описується життя Христа, поширення християнства, тлумачиться віровчення, даються пророцтва про страшний суд та кінець світу. Канонізація Нового Завіту відбувалася у складній боротьбі на Вселенських соборах.