Василь Биков – білоруський письменник, громадський діяч. Василь Биков біографія коротко розповість про життєвий та творчий шлях цієї особистості.
Василь Володимирович Биков народився 19 червня 1924 року в селі Бички Ушачского району Вітебської області в селянській родині. З дитинства захоплювався малюванням. Закінчив 8 класів школи в селі Кубличі, потім навчався на скульптурному відділенні Вітебського художнього училища. У червні 1941 року екстерном склав іспити за 10 клас.
Війна застала його на Україні, де він брав участь в оборонних роботах. У 1942 році майбутній письменник вступив до лав Червоної Армії. Восени 1943 присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Брав участь в боях за Кривий Ріг, Олександрію, Знам’янку. Воював на Другому і Третьому Українських фронтах, пройшов по території Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії, двічі був поранений.
Вперше твори Василя Бикова були опубліковані в 1947 році, однак, творча біографія письменника починається з розповідей, написаних в 1951 році, багато з творів якого присвячені діям Великої Вітчизняної війни.
Популярність В.Бикову принесла повість «Третя ракета», написана в 1962 році.
У 1960-х публікує повісті «Альпійська балада», «Мертвим не боляче», в 1970-і – «Сотников», «Обеліск», «Дожити до світанку», «Піти й не повернутися».
Ці твори поставили Василя Бикова в один ряд з видатними майстрами військової прози ХХ століття.
З 1972 до 1978 року Василь Биков займав посаду секретаря Гродненського відділення Спілки письменників БРСР.
У 1974 році Василь Биков був нагороджений Державною премією СРСР (за повість «Дожити до світанку», 1973).
У 1980 році отримав звання Народного письменника Білорусі, а в 1986 році – був нагороджений Ленінською премією за повість «Знак біди».
Середина 90-х як ніби повернула письменника в радянські часи. Цькування в державній пресі, заборона, цензура на вихід його нових творів, погіршення здоров’я змусили Бикова покинути Батьківщину. Кілька років він жив за кордоном.
У грудні 2002 року Василь Биков переїхав на постійне проживання в Чехії. Кілька останніх років Биков проживав в ФРН, а до цього в Фінляндії.
Потім Биков переніс в Чехії операцію з видалення ракової пухлини шлунка. У Білорусі письменник перебував на реабілітації після перенесеної операції, проте розвиток хвороби зупинити не вдалося …
Народний письменник Білорусі Василь Биков помер 22 червня 2003 року.
Василь Володимирович Биков (біл. Васіль Уладзіміравіч Быкаў, Vasil Uładzimiravič Bykaŭ);— білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про Другу світову війну.
Василь Биков – білоруський письменник, громадський діяч. Василь Биков біографія коротко розповість про життєвий та творчий шлях цієї особистості.
Василь Володимирович Биков народився 19 червня 1924 року в селі Бички Ушачского району Вітебської області в селянській родині. З дитинства захоплювався малюванням. Закінчив 8 класів школи в селі Кубличі, потім навчався на скульптурному відділенні Вітебського художнього училища. У червні 1941 року екстерном склав іспити за 10 клас.
Війна застала його на Україні, де він брав участь в оборонних роботах. У 1942 році майбутній письменник вступив до лав Червоної Армії. Восени 1943 присвоєно звання молодшого лейтенанта.
Брав участь в боях за Кривий Ріг, Олександрію, Знам’янку. Воював на Другому і Третьому Українських фронтах, пройшов по території Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії, двічі був поранений.
Вперше твори Василя Бикова були опубліковані в 1947 році, однак, творча біографія письменника починається з розповідей, написаних в 1951 році, багато з творів якого присвячені діям Великої Вітчизняної війни.
Популярність В.Бикову принесла повість «Третя ракета», написана в 1962 році.
У 1960-х публікує повісті «Альпійська балада», «Мертвим не боляче», в 1970-і – «Сотников», «Обеліск», «Дожити до світанку», «Піти й не повернутися».
Ці твори поставили Василя Бикова в один ряд з видатними майстрами військової прози ХХ століття.
З 1972 до 1978 року Василь Биков займав посаду секретаря Гродненського відділення Спілки письменників БРСР.
У 1974 році Василь Биков був нагороджений Державною премією СРСР (за повість «Дожити до світанку», 1973).
У 1980 році отримав звання Народного письменника Білорусі, а в 1986 році – був нагороджений Ленінською премією за повість «Знак біди».
Середина 90-х як ніби повернула письменника в радянські часи. Цькування в державній пресі, заборона, цензура на вихід його нових творів, погіршення здоров’я змусили Бикова покинути Батьківщину. Кілька років він жив за кордоном.
У грудні 2002 року Василь Биков переїхав на постійне проживання в Чехії. Кілька останніх років Биков проживав в ФРН, а до цього в Фінляндії.
Потім Биков переніс в Чехії операцію з видалення ракової пухлини шлунка. У Білорусі письменник перебував на реабілітації після перенесеної операції, проте розвиток хвороби зупинити не вдалося …
Народний письменник Білорусі Василь Биков помер 22 червня 2003 року.
Василь Володимирович Биков (біл. Васіль Уладзіміравіч Быкаў, Vasil Uładzimiravič Bykaŭ);— білоруський письменник, автор романів, повістей та оповідань, переважно про Другу світову війну.