Поезія японців дуже незвична для нас, європейців. Вона нерідко на- гадує малюнок, створений тушшю лише кількома штрихами або на
мокрому папері, і залишає великий простір для роздумів читача.
У ній немає рими, але має значення ритм (дуже простий), кількість складів і ла-
Конізм. А ще вона сповнена натяків, недомовленостей та іносказань. Японською
цей прийом називається юген (словами сказати мало, а змісту висловити багато).
Те, про що європеєць скаже відверто (що він любить і відчуває, чого прагне і т. д.),
у японських віршах буде висловлено через підтекст, тобто не прямо, а через об-
рази природи, зовнішні деталі тощо. А ще в Японії існують особливі поняття
для позначення того, що ми називаємо красивим. Сабi означає красу давнини,
те, на чому лежить відбиток часу (тому японці, наприклад, милуються давнім
храмом або навіть каменем, який кілька століть пролежав в одному місці й
покрився мохом). Вабі означає принадливість буденного, звичайного (тому для
японців можуть бути красивими будь-яка польова квітка, рідне помешкання чи
предмети вжитку і т. д.). А шібуй — це краса, у якій поєднуються природність і
стримана вишуканість. Японці дуже цінують неяскраву красу. скласти до цього план