Написати дуже короткую сказку про зіму

Вовк та Зайчик

Настала сувора зима. Стоять морози, випало багато снігу. Сонце майже не виглядає з-за хмар. Холодно звірям і птахам.

Голодний Вовк не спить ані вдень, ані вночі. У пошуках їжі він бігає лісовими стежками, принюхується, озирається на всі боки. А Зайчик — ось він, зовсім недалеко, сховався за сніговим заметом. Вовк його не бачить, адже у Зайця шубка біла, зовсім як сніг навкруги.

Але Вовк наділений чутливим нюхом. Відчув він сліди на снігу та став наближатися до Зайчика.

Злякався пухнастик і щосили побіг геть.

— Стій! Я все одно дожену тебе та з’їм! – сердито загарчав Вовк.

А Зайчик мовчить і швидко тікає, петляючи й заплутуючи свої сліди на снігу. Так і відірвався від переслідування Вовка та зник десь у лісній гущавині.

— Ну, Заєць, постривай! – тільки й сказав йому вслід злий Вовк.