Мікро біографія про Г. Тютюника​

Григор Михайлович Тютюнник родился 5 декабря 1931 года в селе Шиловка (ныне Зеньковский район, Полтавская область, Украина) в крестьянской семье[1]. В 1937 году его отец был репрессирован расстрелян. В 1957 году Михаил Тютюнник был реабилитирован просмертно. Во время войны Григор жил у своего дяди в Донбассе.

Тяжёлые условия детства сыграли впоследствии существенную роль и в выборе тем и сюжетов, и в формировании мировосприятия будущего писателя с его драматичностью. После освобождения Украины от нацистов, Тютюнник окончил пятый класс сельской школы и поступил в ремесленное училище; работал на Харьковском заводе им. Малышева, в колхозе, на строительстве Мироновской ТЭС, на восстановлении шахт в Донбассе[2].

После службы на Тихоокеанском флоте (во Владивостоке), где он учился в вечерней школе, впервые пробует писать (на русском языке). Значительное влияние на формирование его литературных вкусов, на отношение к литературному труду оказал его брат — писатель Григорий Тютюнник. Уже с тех пор постепенно формировались характерные приметы творческой индивидуальности молодого писателя: постоянное недовольство собой, настойчивые поиски точного слова. Период его литературного учения остался скрытым от посторонних глаз. Первая встреча писателя с читателем (с подписью «Григорий Тютюнник-Ташанский») — рассказ «В сумерках» (рус. язык: «Крестьянка». 1961 — № 5).

Народився 5 грудня 1931р. у с. Шилівці на Полтавщині у сім’ї столяра.

У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся.

Учився виключно російською мовою.

Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали і годували.

Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки.

За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії.

Згодом повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.

Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету.

Важко переніс у 1961р. смерть брата, Григорія Тютюнника.

Непросто було запальному Григору стримувати себе в такий бурхливий час.

У 1961р. журнал «Крестьянка» друкує оповідання «В сумерки», написане російською.

У 1963р. у Києві працював у газеті «Літературна Україна», у сценарній майстерні кіностудії ім. Довженка.

У 1966р. надруковано першу книжку «Зав’язь».

У 1970-х друкуються його твори.

У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки.

7 березня 1980р. заподіяв собі смерть.