Відродження, або Ренесанс — переломна в історії європейської та світової культури епоха, відзначена бурхливим розквітом образотворчого мистецтва і літератури XV—XVI ст. Цей стиль був започаткований в Італії ще в XIV ст. під гаслом наслідування античного мистецтва. Діячів цього руху називали гуманістами, бо вони цікавились життям простих людей, відображали їхнє життя, боронили їхні права. Ця доба породила таких велетнів літератури, мистецтва як Петрарка, Бокаччо, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело. епоху Відродження мовами літератури стають національні мови. Відхід від релігійного догматизму породив Реформацію, яка робить спроби поєднати традиції старого і нового часу (безпосередній в'язок людини з Богом зі зменшенням посередницької ролі церви; античності вона протиставляла первісне християнство). Найяскравішим явищем в українському письменництві цієї доби стала творчість І. Вишенського. Хоча полеміка І. Вишенського була спрямована не тільки проти католицизму, а й проти Заходу в цілому, в його творчості знаходимо виразні риси реформаційного стилю. Бачачи відступництво церкви, він закликає християн до дотримання правил поза церквою. У його розумінні справжня церква не панівна, як католицька, а терпляча, як старохристиянська. Представники української літератури цієї доби — Г. Смотрицький, К. Острозький, І. Потій.
Бароко — художній стиль кінця XVI — середини XVIII ст., що зародився в Італії в добу пізнього Ренесансу. Мета таких творів — зворушити людину, викликати сильні емоції. Основними рисами бароко були нахил до ускладненої форми, геоцентризм (погляд на Бога як на вершину досконалості), антропоцентризм (людина не противага Богові, а найдосконаліше його творіння), античний ідеал краси (поєднання краси духовної і фізичної).
Серед представників українського бароко І. Вишєнський, І. Величковський, Ф. Прокопович, Л. Баранович, С. Величко та інші. Мова барокової української літератури принципово залишається церковнослов'янською. Повною перемогою бароко стало утворення Києво-Могилянської академії. Але найяскравішим представником українського бароко став Г. Сковорода.
Відповідь:
Відродження, або Ренесанс — переломна в історії європейської та світової культури епоха, відзначена бурхливим розквітом образотворчого мистецтва і літератури XV—XVI ст. Цей стиль був започаткований в Італії ще в XIV ст. під гаслом наслідування античного мистецтва. Діячів цього руху називали гуманістами, бо вони цікавились життям простих людей, відображали їхнє життя, боронили їхні права. Ця доба породила таких велетнів літератури, мистецтва як Петрарка, Бокаччо, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело. епоху Відродження мовами літератури стають національні мови. Відхід від релігійного догматизму породив Реформацію, яка робить спроби поєднати традиції старого і нового часу (безпосередній в'язок людини з Богом зі зменшенням посередницької ролі церви; античності вона протиставляла первісне християнство). Найяскравішим явищем в українському письменництві цієї доби стала творчість І. Вишенського. Хоча полеміка І. Вишенського була спрямована не тільки проти католицизму, а й проти Заходу в цілому, в його творчості знаходимо виразні риси реформаційного стилю. Бачачи відступництво церкви, він закликає християн до дотримання правил поза церквою. У його розумінні справжня церква не панівна, як католицька, а терпляча, як старохристиянська. Представники української літератури цієї доби — Г. Смотрицький, К. Острозький, І. Потій.
Бароко — художній стиль кінця XVI — середини XVIII ст., що зародився в Італії в добу пізнього Ренесансу. Мета таких творів — зворушити людину, викликати сильні емоції. Основними рисами бароко були нахил до ускладненої форми, геоцентризм (погляд на Бога як на вершину досконалості), антропоцентризм (людина не противага Богові, а найдосконаліше його творіння), античний ідеал краси (поєднання краси духовної і фізичної).
Серед представників українського бароко І. Вишєнський, І. Величковський, Ф. Прокопович, Л. Баранович, С. Величко та інші. Мова барокової української літератури принципово залишається церковнослов'янською. Повною перемогою бароко стало утворення Києво-Могилянської академії. Але найяскравішим представником українського бароко став Г. Сковорода.
Пояснення: