Коли б зідхання й плач прийшли звідтіль У груди й очі, сплакані даремно,
У розпачі святому знову, - певно
Що й плід намила б слізна ця купіль.
Божку вклонившись, не спадали в діл
Потоки сліз? Не лусло серце щемно
з біди й терпіння? Каюсь повсякденно,
Терпіти мушу, що ж, я стерплю біль;
Жлуктій-п'яничко й злодій-нишпор ніччю,
Свербливий блудень, і кумедний зух —
Ті хоч відведуть душу на опліччю,
У парі з горем. (Бідному) жаж дух
Стиска від дум, що біль не дасть полегшу:
За все розплата - прогріши-но спершу.
Знайти художні засоби​

Арендатор84    1   17.03.2021 11:31    0