Естетичні особливості поезії Олександра Олеся

Объяснение:

Олесь - поет контрастів у природі, в особистому й громадському житті. Позитивні символи митець уживає, описуючи відродження України (фенікс, пролісок), вони реалізують ідіоконцепт “воля” (орел, сокіл, жайворонок). Ідіоконцепти “воля” і “краса” реалізують мистецьке кредо Олеся. Опис символів природи, які репрезентують єдність цих концептів, здійснюємо через звернення до філософського розуміння понять “краса” і “воля”. У філософії поняття краса визначають як універсалію культури суб'єкт-об'єктного ряду, а поняття “воля” - як універсалію суб'єктного ряду. У творчості Олеся філософське поняття “воля” вживається в розумінні “свобода”: феномен волі співвідносний із індивідуальною сферою, а феномен свободи - із соціальною. Свобода волі трактується як здатність людини до самовизначення у своїх діях. Ідіоконцепт “воля” репрезентований у поетичній творчості Олеся здебільшого символами-флоризмами й орнітосимволами.

Творчість Олександра Олеся як «однієї з центральних постатей раннього українського модернізму» активно досліджується сучасною літературознавчою наукою. Однією з проблем, актуальних як у контексті фундаментальних розробок історії української літератури, так і для шкільного курсу національної словесності, покликаного ознайомити учнів з основами сучасного літературознавства, є зв’язок творчості О. Олеся з провідними естетичними тенденціями української поезії кінця XIX – початку XX ст. Дослідники творчості поета відзначають неоромантичну основу його художнього світу, а також підкреслюють розвиток неоромантизму