Допожіі засоби у вірші артюра рембо ві ! в блакитні вечори стежками йтиму я; колотиме стерня, траву почну топтати: відчує свіжість піль тоді нога моя, я вітру голову дозволю овівати. отож мовчу собі, сповільнюю ходу. в душі безмежної любові лиш припливи; все далі й далі, мов бродяга той, піду, з природою, немов із жінкою, щасливий.