До ть з аналізом художнього твору: Послухаю цей дощ. Підкрaвся і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, це мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутніть.

Ліна Костенко​

Alishan060606    1   04.11.2020 17:46    2