Був двічі одружений. Перша його дружина – вчителька російської мови Надія Кулагіна, з якою нажив двох синів за 30 років шлюбу. Друга дружина – Ірина Суворова. Нагороджений Державною премією СРСР за повість «Дожити до світанку» (1973 рік). Має звання Народного письменника Білорусі. Нагороджений Ленінською преміє за повість «Знак біди» (1986 рік.) З 1990 року стає президентом об’єднання білорусів світу «Бацькаушчына» . З приходом О. Лукашенка до влади, В. Биков постійно крики тує владу, за що зазнав переслідувань і гонінь. Вимушений був виїхати на постійне пожиття до Чехії, потім до Фінляндії і ФРН. Повернувся на Батьківщину тільки за місяць до смерті.
Народився в 1924 році в селі Бички, Вітебська область, в родині селянина. З дитинства був творчим хлопчиком – захоплювався малюванням і закінчив Вітебське художнє училище.
В 1942 році був мобілізованийПід час бойових дій був важко поранений у живіт та в ногу. Лікарі записали його як загиблого. Ця подія лягла в основу його першої повісті «Мертвим не боляче». Справжню популярність принесла йому повість «Третя ракета», написана в 1962 році. По закінченню війни проживає у Гродно. Там його вперше друкують в газеті «Гродненська правда», де він і працював. получил звания майора
Народився в 1924 році в селі Бички, Вітебська область, в родині селянина. З дитинства був творчим хлопчиком – захоплювався малюванням і закінчив Вітебське художнє училище.
В 1942 році був мобілізованийПід час бойових дій був важко поранений у живіт та в ногу. Лікарі записали його як загиблого. Ця подія лягла в основу його першої повісті «Мертвим не боляче». Справжню популярність принесла йому повість «Третя ракета», написана в 1962 році. По закінченню війни проживає у Гродно. Там його вперше друкують в газеті «Гродненська правда», де він і працював. получил звания майора
Объяснение: