Анализ вирша била лелека авток василь голобородько

Лелека — священний птах українського народу. В давні часи людина існувала в тісному зв'язку з природою. Вона порівнювала душу померлого з лелекою, що відлітає у вирій. Потім цей дух втілюється в новонароджене немовля. Лелека на полі — символ добробуту, доброго врожаю. Хлібороби, які уважно гали за птахами, казали: «З'явилися на землі лелечині лапи, не забирай з грядки сапи». Молода дівчина раділа, побачивши пару лелек, бо вірила, що це ознака того, що цього року вийде заміж, буде мати свою пару. Прилітали лелеки — приносили на своїх крилах весну. А як втішалася родина, якщо лелеки не минали їхню садибу і оселялися поряд. — Пригадайте повір'я, в яких йдеться про ставлення людини до лелек. - Хто зруйнує гніздо лелеки, тому не уникнути нещастя. - Те місце, де в'є гніздо бусол, дуже хороше й приносить велике щастя його господарю. - Якщо лелеки вилітають із двору несподівано й не повертаються, трапиться пожежа або двір спустіє. - Не можна розкидати гніздо лелеки, бо на цю хату вдарить грім. — Який висновок можна зробити, проаналізувавши почуте? Як бачимо, для людей лелека був символом щастя і здоров'я, великим гріхом вважалося не тільки розорювати лелечі гнізда, а й навіть полохати птахів. Зате хто перший побачить лелеку, той протягом наступного року не хворітиме. Лелека для українців був символом прив'язаності до рідної домівки, отчого краю. В. Голобородько у своїй поемі згадує і про іншого лелеку: «Лелека, що літає далеко». — Яка це людина? (Яка поводить себе, як гульвіса; той, хто буває десь поза домом). — Чому автора так це тривожить? (Тому що тисячі й тисячі українців змушені залишати рідну домівку в пошуках кращої долі, в пошуках заробітку). — Чому поет не використовує тут звичне для нього звертання «біла лелеко»? (Людина, що покинула свою батьківщину, родину, більше асоціюється з чорним лелекою, який гніздиться далеко від людини, живе самітником).