1. Як складеться доля Елайзи Дулітл (за п'єсою Б. Шоу "Пігмаліон")?

Доля Елайзи Дулітл, головної героїні п'єси "Пігмаліон" відомого драматурга Бернарда Шоу, розгортається впродовж драматичних подій та еволюції її характеру під впливом професора Генрі Хіггінса.

На початку п'єси Елайза - молода жінка, яка живе в бідності та має низький соціальний статус. Вона працює як квіткова дівчина на вулиці, має грубий лондонський акцент та недолюблює своє положення. Елайза має сильне бажання покращити своє життя та отримати кращі умови існування.

Професор Хіггінс випадково зустрічає Елайзу та приймає виклик перетворити її з простої квіткової дівчини на справжню леді. Під його керівництвом Елайза починає навчатися коректній вимові, здоров'ю мови та етикету. Вона працює над своєю зовнішністю, голосом та поведінки.

Поступово Елайза розкриває свій потенціал та здібності, виявляючи талант до навчання та соціальної адаптації. Вона змінюється як ззовні, так і всередині, набуваючи нових знань та навичок. Під впливом професора Хіггінса вона починає розуміти, що її соціальне походження не визначає її справжню цінність та потенціал.

Ключовий момент у долі Елайзи настає на балу ,вона проявляє свою нову вишукану зовнішність, розмовний стиль і етикет. Вона здивовує не лише професора Хіггінса, але й усіх присутніх своєю перетворенням. Її краса, грація та пристойність приголомшують оточуючих, і вона викликає захоплення серед високого суспільства.

Проте, після балу Елайза осознає, що хоча вона навчилася зовнішнім манерам, вона все ще має внутрішні суперечності та відчуває втрату самоідентифікації. Вона більше не відчуває себе вільною та незалежною, але втратила свою автентичність.

Це приводить до конфлікту з професором Хіггінсом, який не розуміє її почуттів та емоцій. Елайза вирішує покинути Хіггінса та йти своєю власною дорогою. Вона знаходить роботу і починає самостійне життя.

Завершення п'єси не визначає чітко долі Елайзи. Вона представлена як сильна, незалежна жінка, яка має можливість будувати своє майбутнє самостійно. Бернард Шоу залишив кінець відкритим, що дає можливість глядачеві чи читачеві самостійно уявити, яким буде доля Елайзи після закінчення п'єси.

Важливо зазначити, що доля Елайзи Дулітл може відрізнятися в різних інтерпретаціях "Пігмаліона", включаючи різні постановки п'єси та її екранізації.

Перший, довоєнний період творчості видатного англійського драматурга Бернарда Шоу завершується п'єсою "Пігмаліон", сюжет якої взято з відомого античного міфу про великого скульптора Пігмаліона, що виліпив статую цілковитої краси. Палко закоханий у своє створіння, Пігмаліон силою свого почуття зміг вдихнути в Галатею життя, і міф закінчується їх щасливим союзом.

За Шоу, подібна історія в англійському суспільстві початку XX сторіччя виглядає інакше. Відомий вчений-лінгвіст Генрі Хіґгінс випадково зустрічається з вуличною квіткаркою Елізою Дуліттл і на парі зі своїм колегою, полковником у відставці Пікерінгом, береться за кілька місяців перетворити брутальну замазуру у світську жінку, "герцогиню".

Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.

Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.