Знайдіть у додаткових джерелах вірші маркіяна шашкевича й напишіть свої враження від цих поезій. буду !

Маркіян Шашкевич — письменник з Галичини, де зародження і розвиток літератури рідною мовою мало ще більше значення, ніж у зрусифікованій Схід­ній Україні. Багато чинників перешкоджали національному пробудженню, стри­мували його. Але декілька львівських семінаристів намагалися через літературу вплинути на розвиток національної свідомості співвітчизників. Вони об’єднали­ся у гурток, який назвали «Руська трійця», куди спочатку входили тільки троє — Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. Душею гуртка був Маркіян Шашкевич, який за своє коротке життя встиг написати не так і бага­то, але все, що він створив, свідчить про велику обдарованість митця і про його любов до народу.

Маркіян Шашкевич — романтик. Його творам притаманна меланхолійність, але щирий, ніжний тон пісень віршів робить дещо м’якшим найпохмуріший зміст творів. Його пісні, які так схожі на народні, сповнені сумом, тугою, безнадією:

Бо я тужу, бо я плачу, сльозами вмиваюсь, веселої годиноньки вже не сподіваюсь...

Та разом з тим Шашкевич пише твори-заклики, в яких звертається до спів­вітчизників із наболілими питаннями про любов до рідної землі, до мови:

Руська мати нас родила, руська мати нас повила, руська мати нас любила, — чому ж мова їй не мила?

Поет мріє про об’єднання усіх, «хто сил має», для того, щоб прогнати «з Русі мраки тьмаві» і рухатися «разом к світлу».

Маркіян Шашкевич цікавився історією України. Серед славних борців за волю поет знаходив своїх героїв. Вірш «О Наливайку» прославляє легендарного керів­ника козацько-селянського повстання 1594—1596 років проти польської шляхти Северина Наливайка. У своїй пісні-думі Шашкевич захоплюється романтикою козацької звитяги. Його твір близький до народних історичних пісень і до «Слова про Ігорів похід» образами-символами. Тут їх триста човнів-чайок; і пороги, че­рез які з ревом перекочує свої води могутній Дніпро; і степ, густо вкритий димом з гармат; і «бистрії коні», іржання яких чується від світанку до смерку.

Поет, використовуючи образ Северина Наливайка, який з козацьким пол­ком розбив польську армію, уславлює тих, хто не рахує ворогів, а йде на бій за Україну, за рідну землю — і перемагає.

Маркіян Шашкевич започаткував новий літературний жанр в українській лі­тературі — веснянки, які потім розквітли у творчості багатьох письменників.

«Веснівка» Шашкевича — це діалог маленької квітки з ранньою весною, в якому поет в алегоричній формі розкриває долю людини:

Цвітка дрібна молила неньку, весну раненьку:

«Нене рідная!

Вволи ми волю, дай мені долю, щоб я зацвіла, весь луг скрасила...»

Але мудра весна-мати знає, що красі загрожують вихор, мороз, буря. Від їх­нього тиску змарніє квітка, схилить головоньку, зронить листоньки. У невели­кому вірші поет ніби розповів про власну долю, про своє життя, яке було дуже важким і недовгим.

Шашкевич був майстром пейзажів. Особливо його приваблювала улюблена для романтиків ніч, коли «світ уже смерком почорнів, сумненько пугач задів», «блуд свище, туман грає», «темно, тихо і страшненько, часом лиш ворон закря- че, закряче сумненько». Нічна пітьма жахає виттям вовків, гамором галок, що кружляють над спустілим тином, зойками дібров і стогоном лісів.