З яких верств населення і чому сформувався козацький стан​

Коза́к — вільний лицар, шляхетний оборонець рідної землі, одвічний вартовий свободи і незалежності українського народу.

Спочатку козаки були вільними хліборобами. Періодично вони відривалися від своїх основних занять і займалися відхідництвом (рибальством, полюванням у степу) і набігами на татарські улуси.

Перші згадки пра українських козаків відносяться до кінця XV століття, хоча саме їхнє виникнення відбулося в більш ранній період. Ще за часів Київської Русі літописи згадують про існування на кордоні руських земель і кочового Степу бродників і берладників — вільних людей, котрі не підкорялися князівській владі і жили, зокрема, за рахунок здобичі від набігів на половців і візантійські володіння.

Наприкінці XV — у першій половині XVI століття на українсько-татарському прикордонні знаходилися й українські бояри-лицарі, які очолювали загони, що боролися з татарськими наїздами. До другої половини XVI століття існувала також аморфна прикордонна військово-промислова спільнота бояр-козаків і бояр-шляхтичів. До початку XVII століття усі ті спільноти ввійшли до козацького стану.

Старости прикордонних земель використовували фортеці для захисту кордонів, формуючи з козаків бойові загони.

Козацтво, яке швидко перетворилося на значну військову силу, уже до початку XVII століття стало найважливішим чинником захисту України від татаро-турецької і польсько-католицької загрози.

Зміст

1 Степи Нижнього Подніпров'я

2 Розпад Золотої Орди

3 Татарські набіги

4 Оборона прикордонних територій

5 Уходництво

6 Козак

7 Війна з татарами

8 Масове переселення у степи

9 Відносини з офіційною владою

10 Козацтво як неконтрольована військова сила

11 Зміцнення Кримського ханства

12 Організація козацтва

13 Будівництво січей

14 Утворення вільного запорізького козацтва

15 Примітки

16 Джерела

17 Посилання

Объяснение: