Японія у 16-18 ст.
1. Економічне становище.
2. Політичне становище.
3. Розвиток ремесла, науки.
4. Культура: архітектура, образотворче мистецтво.

Друга половина XIX ст. в історії Японії відома як "Реставрація Мейдзі" - боротьба із сегунатом і повернення влади до імператора Мацухіто (Мейдзі) у 1867-1868 рр. До середини XIX ст. Японія залишалася закритою для іноземців і розвивалася за власними традиціями, які корінням сягали середньовіччя. Самураї існували за рахунок панщини та оброку з селян. Незалежні від центральної влади намісники областей були повновладними господарями на своїй території, чинили суд і розправу над підданими, реальна влада належала сегуну, який позбавив влади імператора, що жив затворником у своєму палаці. Вважалося, що імператор добровільно доручив сегуну управляти країною, керувати її зовнішньою політикою та командувати армією, а сам мав займатися духовними справами - "жити у палаці, як на небі".

Самураї (яп. самурау- служити, охороняти)- мілітарний стан спадкових вояків у традиційній Японії, зародження якого датують X ст. Після утворення могутніх самурайських кланів стан самураїв установив у XII ст. у країні режим військової диктатури (сегунат), що існував у Японії до Реставрації Мейдзі. 31872р. стан самураїв офіційно було ліквідовано, але залишки самурайської ідеології досі використовуються для мілітаристської пропаганди, а легендарний кодекс поведінки самураїв (Бусідо), просякнутий духом воєнної доблесті, відданості сюзерену та повної бойової жертовності, продовжують називати "уособленням визначальних рис японського менталітету".