Який виборний орган влади почав діяти 1861 році на галичині?

політична система та адміністративний устрій. після поразки революції 1848-1849 рр. в австрійській імперії перемогла реакція, яка тривала до середини 1860-х років і призвела до застою в усіх сферах життя, що посилило відставання австрії від провідних країн європи. наслідком такої політики стали
поразки австрійської імперії у війнах із сардинським (1859) та прусським (1866) королівствами. загроза остаточного відсунення на другорядні позиції та перетворення на об’єкт територіальних зазіхань сусідів змусили правлячі кола австрійської імперії вдатися до проведення ліберальних реформ.

20 жовтня 1860 р. було видано федеративну конституцію, відповідно до якої передбачався поділ законодавчої влади між імператором, рейхстагом та провінційними сеймами. у 1867 р. з’явилася нова конституція, яка гарантувала демократичні права та свободи, зокрема вона проголосила захист приватної
власності, рівність громадян, відкритість та змагальність судового процесу, свободу слова, рівність культур, мов та релігій. це сприяло нормальному розвитку культури та мов усіх національностей імперії, а також прискорило перехід до капіталізму та ринкової економіки. у 1868 р. австрійська імперія
надала широку автономію угорщині і перетворилася на дуалістичну австро-угорську імперію. в австрійській частині імперії залишились галичина та буковина, а закарпаття перейшло до угорської частини, що посилило мадяризацію населення. недоліком політичної реформи було те, що вибори до
загальноімперського двопалатного парламенту — рейхстагу та крайових сеймів здійснювалися за високим майновим цензом, що позбавляло виборчих прав значну частину населення. лише у 1907 р. було запроваджене загальне пряме виборче право при таємному голосуванні.

у 1860-х роках було також
проведено адміністративну реформу та розширено місцеве самоврядування. для іння містами замість призначуваних владою магістратів у 1870 р. були створені виборні міські ради як органи іння. замість станового сейму з 1861 р. у галичині та на буковині почали скликати регіональні органи самоврядування —
крайові сейми, які діяли до 1914 р. і стали школою політичної боротьби для західних українців. вимогу поділу галичини на польську та українську провінції австрійська влада так і не задовольнила. водночас у 1849 р. від галичини відокремили буковину та виділили її в окрему провінцію, провідні позиції
у якій зайняли румуни. закарпаття, яке під час революції 1848-1849 рр. стало окремим автономним ужгородським округом, у 1860-х роках знову приєднали до пожонського (братиславського) намісництва, провідні позиції в якому належали угорцям.

суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції ліберального напрямку, західноукраїнських українофілів, що виникла в 1860-х в королівстві галичини та володимирії, герцогстві буковина та закарпатті. ідеологічно народовці були опонентами галицьких
русофілів.

проводила культурно-освітницьку роботу, організувала товариство імені шевченка у львові (1873), українські інституції «просвіта», «руська бесіда» та ін.

1899 року народовці з частиною радикалів організували українську національно-демократичну партію, яка
відіграла основну роль в уряді зунр. з 1919 року ця партія стала називатися «українська трудова партія». 1925 року ввійшла до українського національно-демократичного об'єднання (ундо).