Средневековое русское феодальное государство. Первоначально удел Великого княжества Владимирского, с середины XIV века в результате превращения Владимира в наследственное владение московских князей - великое княжество. С 1330-х до 1480 года московские князья, за редкими исключениями, - держатели ханского великокняжеского ярлыка, за получение которого они боролись с двумя другими крупными княжествами: Тверским и Нижегородско-Суздальским.
Назва Московське царство фігурує і в Соборному Уложенні 1649 року («Московское государьство»)[7].
Великий князь московський Іван IV Грозний у 1547 році самопроголосив себе царем і був вінчаний на царство, став вживати титул: «Великий господарь, Божою милістю цар, Владимирський, Московський, Новгородський, цар Казанський, цар Астраханський, господарь Псковський та великий князь Смоленський, Тверський, Югорський, Пермський, Вятцький, Болгарський та інших держав, та великий князь Новагорода Низовської землі, Черніговський» (рос — «Владимерский, Московский, Новгородский, царь Казанский, царь Астраханский, государь Псковский и великий князь Смоленский, Тверский, Югорский, Пермский, Вятцкий, Болгарский и иных государств и великий князь Новагорода Низовския земли, Черниговский»), згодом, з розширенням кордонів Московського Царства, до титулу додавались інші монарші домени: «цар Сибірський, Повелитель та господарь Іверської землі, Карталинських та Грузинських царів та Кабардинської землі, Черкеських, та Горських князів» (рос — «Царь Сибирский, Повелитель и Государь Иверския земли, Карталинских и Грузинских царей и Кабардинския земли, Черкасских и Горских Князей»).
Однак це не змінило його васальної залежності від кримських ханів, оскільки в силі була угода, укладена ще князем Іваном ІІІ з Менглі-Гераєм у 1473 році про «братство і вічну дружбу», за якою кримські хани вважалися спадкоємцями слави Великої Орди, а московити, залишаючись «меншими братами», отримували право передавати княжий титул у спадщину та сплачували данину[8] Криму. Виплата данини, званої в Московії, а пізніше в Росії «поминками»[9], Криму тривала до кінця XVII століття[10] і остаточно припинилася лише в правління Петра I з підписанням Константинопольського мирного договору 1700-го року[11] з наступним формулюванням: Шаблон:Початок цитатиА понеже Государство Московское самовластное и свободное Государство есть, дача, которая по се время погодно давана была Крымским Ханам и Крымским Татарам, или или ныне, впредь да не будет должна от Его священнаго Царскаго Величества Московскаго даватись, ни от наследников его…[12]Шаблон:Кінець цитати
Проте під час московитсько-турецьких переговорів 1713 року, в результаті невдачі Петра 1 в Прутському поході, виникло питання про відновлення виплати щорічної данини в Крим в розмірі 18000 рублів[13].
Деякі російські історики, однак, стверджують, що назва «Московське царство» з'явилася у Західній Європі, а Іван Грозний засвоїв її в процесі спілкування з польсько-литовськими послами.
Средневековое русское феодальное государство. Первоначально удел Великого княжества Владимирского, с середины XIV века в результате превращения Владимира в наследственное владение московских князей - великое княжество. С 1330-х до 1480 года московские князья, за редкими исключениями, - держатели ханского великокняжеского ярлыка, за получение которого они боролись с двумя другими крупными княжествами: Тверским и Нижегородско-Суздальским.
Объяснение:
Назва Московське царство фігурує і в Соборному Уложенні 1649 року («Московское государьство»)[7].
Великий князь московський Іван IV Грозний у 1547 році самопроголосив себе царем і був вінчаний на царство, став вживати титул: «Великий господарь, Божою милістю цар, Владимирський, Московський, Новгородський, цар Казанський, цар Астраханський, господарь Псковський та великий князь Смоленський, Тверський, Югорський, Пермський, Вятцький, Болгарський та інших держав, та великий князь Новагорода Низовської землі, Черніговський» (рос — «Владимерский, Московский, Новгородский, царь Казанский, царь Астраханский, государь Псковский и великий князь Смоленский, Тверский, Югорский, Пермский, Вятцкий, Болгарский и иных государств и великий князь Новагорода Низовския земли, Черниговский»), згодом, з розширенням кордонів Московського Царства, до титулу додавались інші монарші домени: «цар Сибірський, Повелитель та господарь Іверської землі, Карталинських та Грузинських царів та Кабардинської землі, Черкеських, та Горських князів» (рос — «Царь Сибирский, Повелитель и Государь Иверския земли, Карталинских и Грузинских царей и Кабардинския земли, Черкасских и Горских Князей»).
Однак це не змінило його васальної залежності від кримських ханів, оскільки в силі була угода, укладена ще князем Іваном ІІІ з Менглі-Гераєм у 1473 році про «братство і вічну дружбу», за якою кримські хани вважалися спадкоємцями слави Великої Орди, а московити, залишаючись «меншими братами», отримували право передавати княжий титул у спадщину та сплачували данину[8] Криму. Виплата данини, званої в Московії, а пізніше в Росії «поминками»[9], Криму тривала до кінця XVII століття[10] і остаточно припинилася лише в правління Петра I з підписанням Константинопольського мирного договору 1700-го року[11] з наступним формулюванням: Шаблон:Початок цитатиА понеже Государство Московское самовластное и свободное Государство есть, дача, которая по се время погодно давана была Крымским Ханам и Крымским Татарам, или или ныне, впредь да не будет должна от Его священнаго Царскаго Величества Московскаго даватись, ни от наследников его…[12]Шаблон:Кінець цитати
Проте під час московитсько-турецьких переговорів 1713 року, в результаті невдачі Петра 1 в Прутському поході, виникло питання про відновлення виплати щорічної данини в Крим в розмірі 18000 рублів[13].
Деякі російські історики, однак, стверджують, що назва «Московське царство» з'явилася у Західній Європі, а Іван Грозний засвоїв її в процесі спілкування з польсько-литовськими послами.
Объяснение: