Як козаки проходили повз татарські фортеці

Литовська і польська влада виявилися нездатними налагодити ефективний захист українських земель від турецько-татарських нападів. Основною силою, яка захищала мирне населення від ворогів, стало козацтво, із появою Запорозької Січі відсіч татарським нападам набула характеру організованої боротьби. Козаки несли вартову службу на основних татарських шляхах, заздалегідь попереджали про появу нападників, розбивали загони, які гнали полонених до Криму. У 1589 р., коли татарська орда здійснила напад на Поділля і Галичину, козаки здійснили швидкий перехід із Запоріжжя до Дністра. Уночі вони напали на татарський табір і, знищивши кілька тисяч татар, звільнили всіх полонених. У відповідь на турецько-татарські напади козаки спустошували татарські кочові стойбища й знищували гарнізони турецьких і татарських фортець.

Запорозькі козаки уславилися сміливими морськими походами проти Османської імперії. Свої досить далекі походи вони здійснювали на чайках – великих мореходних човнах, що рухалися як за до вітрил, так і весел і вміщували 50–70 озброєних козаків із невеликими гарматами. Найбільшого розмаху козацькі морські походи проти Туреччини набули в перші два десятиліття XVII ст. Цей період називають "добою героїчних походів" запорозького козацтва.

У 1606 р. запорожці захопили турецьку фортецю Варна, яка до того вважалася неприступною. У відповідь на це зухвальство розлючений турецький султан наказав перегородити Дніпро між фортецями Асланкермен та Кизикермен залізним ланцюгом, щоб перешкодити козакам вихід у Чорне море. Посередині Дніпра було залишено лише вузький прохід, а весь простір поряд із ним могли прострілювати гармати фортець. Проте це не зупинило козаків: вони волоком перетягували свої човни, минаючи фортеці, або хитрістю проникали через прохід.

У 1608 р. запорожці захопили Перекоп, а в наступному році вчинили напад на придунайські фортеці Ізмаїл, Кілію та інші, а також Білгород-на-Дністрі. У 1614 р. козаки перепливли Чорне море, висадилися на турецькому узбережжі Малої Азії та зруйнували Синоп і Трапезунд, а в 1615 р. з'явилися під мурами Стамбула і спалили його портові споруди. Одним із найвідоміших був похід 1616 р., у якому козаки здобули Кафу – грізну турецьку фортецю в Криму, а найбільший невільничий ринок, і визволили багато полонених.

Походи запорозьких козаків проти Османської імперії сприяли перетворенню козацтва на впливову міжнародну силу. Вони сприяли авторитету й популярності запорожців у Європі, а також істотно послаблювали Османську імперію і Кримське ханство. Це блокувало і стримувало агресивні устремління Туреччини щодо європейських країн, сприяло визволенню підкорених нею народів.

Під час морських походів проти турків здобув славу блискучого полководця Петро Конашевич (бл. 1577–1622 pp.), якого в 1610-х, а також на початку 1620-х декілька разів обирали гетьманом Війська Запорозького. На Січі його прозвали Сагайдачним.