Воєно політичні події 1650-1653​

Світ був неміцним. Обидві сторони не вважали війну завершеною і готувалися до її продовження. На початку 50-х років XVII ст. Хмельницький, намагаючись забезпечити сприятливі зовнішньополітичні умови для подальшої боротьби, налагоджував відносини з придунайськими князівствами - Валахією і Трансільванією та особливо з Молдовою. Він намагався досягти широкої дипломатичної ізоляції Речі Посполитої. Для того щоб перешкодити стратегічним планам польського командування використовувати Молдавію як плацдарм для нападу на Україну і змусити молдавського володаря відмовитися від союзу з Польщею, Б. Хмельницький в серпні-вересні 1650 здійснив вдалий молдавський похід. В результаті походу молдавський володар Василь Лупу розірвав союз з Польщею і уклав союз з Україною. Під тиском Туреччини відновив союз з Україною і кримський хан Іслам-Гірей.

Після поразок 1649 Річ Посполита виношувала плани відновлення військових дій проти України. В кінці 1650 сейм прийняв рішення про початок нової військової кампанії.

Військові дії між Україною і Польщею поновилися в ніч з 9 на 10 лютого 1651, коли польські війська, порушивши договір, напали на місто Червоне на східному Поділлі. Козаки на чолі з полковником Д. Нечаєм мужньо захищали місто, але змушені були відступити. Сам Д. Нечай загинув. Знищуючи села і міста Поділля, в кінці місяця поляки почали облогу Вінниці, однак захопити її не змогли. Керував обороною міста Кальницький полковник Іван Богун. Польська армія, зазнавши великих втрат, відступила.

Вирішальна битва між основними силами польської та української армій відбулася 28 червня - 10 липня 1651 поблизу Берестечко на Волині. Битва стала найбільшим військовим зіткненням XVII в. в Європі: польське військо налічувало близько 220-240 тис. чоловік, а українське - близько 100 тис. Союзниками український виступали татари - 30-40 тис. чоловік. У цій битві українське військо зазнало поразки, в значній мірі була викликана втечею військ кримського хана з поля бою.

Повернувшись на початку липня з татарського полону, Б. Хмельницький швидко відновив боєздатну армію і вже через два місяці зупинив просування польської армії в районі Білої Церкви. Це змусило коронного гетьмана М. Потоцького погодитися на переговори. 18 вересня 1651 в Білій Церкві був укладений мирний договір. Його умови були важкими. Козацький реєстр скорочувався до 20 тис. Чоловік, територія гетьманського управління обмежувалася лише Київським воєводством, в Брацлавське і Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація, шляхта отримувала назад свої маєтки, гетьману заборонялося вести переговори з іноземними державами, він підпорядковувався польському королю і зобов'язувався розірвати союз з кримським ханством. Хмельницький залишався гетьманом, але після його смерті право призначати і звільняти гетьманів переходило до польського короля.

Усвідомлюючи, що дотримання умов договору може спричинити громадянську війну, Хмельницький навесні тисяча шістсот п'ятьдесят два почав готувати армії до нової війни. У квітні того ж року гетьман оголосив про початок нового походу і пішов з 35 тис. Військом на Поділлі. У битві біля гори Батіг поблизу міста Ладижин (1-2 червня 1652) українська армія розгромила 35-тисячне польське військо. Ця перемога сприяла розгортанню антипольської повстання на Поділлі і фактично викликала втрату чинності умов Білоцерківського миру. Але перемога не означала завершення війни, набувала рис затяжний. Тим часом міжнародна ситуація складалася не на користь України. Спроби Б. Хмельницького зробити своїм союзником Молдавію і посадити на її трон свого старшого сина Тимоша причиною утворення антиукраїнської коаліції в складі Трансільванії, Валахії і Польщі.

Протягом 1653 р тривали бойові дії на Брацлавщині, де козаки під керівництвом І. Богуна розгромили під Монастирищем польські підрозділи на чолі зі Стефаном Чернецьким. Восени того ж року польське військо на чолі з королем Яном II Казимиром потрапило в облогу під Жванецькому замком на Поділлі.