У безмежнім степу загубилось, Ніби зернятко, рідне село. Грозовії над ним прокотились, А воно все живе, як жило. Село моє у вербах і тополях, У вечорових трелях солов’я, Одквітувала у твоєму полі, Одколосилась юна моя доля, Тут вечір мій і пристань тут моя.
Ніби зернятко, рідне село.
Грозовії над ним прокотились,
А воно все живе, як жило.
Село моє у вербах і тополях,
У вечорових трелях солов’я,
Одквітувала у твоєму полі,
Одколосилась юна моя доля,
Тут вечір мій і пристань тут моя.