Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям.
 А. «Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли при-
 мчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір
 Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підмоги... Після несподіваного
 вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка: люди всіх станів були в
 невимовній тривозі, а сам Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого мо-
 гутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища».
 Б. «Хортиця – місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Вишневецький, стародавній
 преславний герой, уславлений своїми воєнними звитягами, поставив колись фортецю.
 Середину цього місця оточив кам’яним муром та огорожею з дубів, що піднеслися,
 зміцнені природою та Богом. Унаслідок цього він міг протидіяти наступові кримського
 хана та сил усієї його орди».
 В. «Хто ж затримає народ, коли в нього так закрутилися колеса свавілля, що їх ніяким
 чином не можна стримати!.. Переконався я про це під Кумейками: зимою знищив Павлю-
 ка, на весну, незважаючи на такий великий розгром, ожив Острянин. Розгромив я Остря-
 нина – зразу ж було обрано керівником Гуню, і я двадцять тижнів вів із ним війну та лед-
 ве привів до послуху зброєю і немалим пролиттям крові!»
 Г. «Конашевич надзвичайно спритно, страшенно збентеживши ворога, злучився з
 Владиславом під самою Москвою, столицею держави. Проніс переможні корогви свої
 безмежними просторами, спустошив вогнем і мечем недружні землі, обернувши в сумні
 руїни такі незвичайні, сильні своєю позицією та залогами міста, як Єлець, Шацьк, Ливни,
 Калуга».
 Д. «У 1635 р. непокірний козак, на ім’я Сулима, підступно й таємно прокравшись з... коза-
 ками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Вла-
 дислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й
 оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше
 не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши
 сторожу, зарубав шаблею капітана та багатьох людей, забрав чимало грошей Речі По-
 сполитої, а нову фортецю в кількох місцях зруйнував. Пізніше він був, з наказу його коро-
 лівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і,
 коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми й відправлений у Варшаву на
 двотижневий сейм, що відбувався на початку 1636 року. Там же йому та ще кільком
 таким самим негідникам відрубали голови й четвертували».