Установіть, про що йдеться в уривках з історичних джерел. Дайте
А. «По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всеї
Русі, який одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючи запові:
дей Божих... велика смута постала в землі Руській. Зосталися ж два
сини його, один, Данило, чотирьох літ, а другий, Василько, двох літ».
Б. «Тоді ж приїхала Анна, велика княгиня Романова, побачити сина
свойого рідного Данила. Тоді ж бояри володимирські й галицькі, і воєводи
угорські посадили князя Данила на столі отця його, великого князя Рома-
ва, у церкві святої Богородиці приснодіви Марії. Так що король Андрій не
забув своєї ранішої приязні, що її він мав до брата свого, великого князя
Романа. Данило ж, який став княжити в Галичі, був такий малий, що й
матері своєї не впізнав...».
В. «На річці Калці татари встріли їх, війська половецькі й руські.
Мстислав Мстиславович тим часом повелів Данилові попереду перейти
з полками ріку Калку і іншим полкам піти з ним, а сам після нього пе-
рейшов. Сам же поїхав він у сторожі, і, коли побачив полки татарські,
він, приїхавши, сказав: “Оружіться!” Мстислав же [Романович] і другий
Мстислав, [Святославович], сиділи у стані, не знаючи цього, тому що
Мстислав Мстиславович їм обом [нічого] не сказав через зависть, бо
велика незгода була межи ними... І сталася побіда над усіма князями
руськими, якої ото не бувало ніколи».
Г. «Прийшов Батий до Києва з великою силою, многим-множеством сили
своєї, і окружив город. І обступила Київ сила татарська, і був город в облозі
великій. І пробував Батий коло города, а вої його облягали город. І не було
чути нічого од звуків скрипіння возів його, ревіння безлічі верблюдів його, і од
звуків іржання стад коней його, і сповнена була земля Руськая ворогами...».
Д. «...І поставив Батий пороки під город коло воріт Лядських, і пороки
безперестану били день і ніч. Вибили вони стіни, і вийшли городяни на
розбиті стіни, і було тут видіти, як ламалися списи і розколювалися
щити, а стріли затьмарили світ переможеним, і Дмитро поранений був».
Е. «О, лихіша лиха честь татарська! Данило Романович, що був князем
великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і
Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!».