Творча робота: "Декларація незалежності: вплив ідей Просвітництва" (у вигляді есе)​

Етнополітичні погляди "батьків-засновників" США. Однією з особливостей будь-яких ідей є їх здатність "мандрувати без віз і паспортів", тобто поширюватись, не дивлячись на відстань, кордони й інші перешкоди. Мають таку здатність і політичні та етнополітичні ідеї.

Вже у XVII ст. вони з’явились на північноамериканському континенті, полонивши чимало мешканців англійських колоній. При цьому, сюди прийшло все розмаїття ідей Платона і Арістотеля, Н. Макіавеллі і Ж. Бодена, Т. Гоббса, Ш. Монтеск'є і Ж. -Ж. Руссо та ін. Тут ці ідеї не просто поширювались, а й одразу втілювались у життя. Не важко зрозуміти під впливом яких з них велась війна проти місцевих індійських племен, йшло загарбання їх земель, а негри перетворювались на рабів тощо. Як не важко й збагнути, які саме ідеї взяли на озброєння колоністи Північної Америки у боротьбі проти Британської метрополії.

З точки зору етнополітологи найбільший інтерес становлять ті ідеї, які надихали колоністів на боротьбу за незалежність, сприяли формуванню американської нації і розбудові незалежної американської держави. Це викликає тим більший інтерес, що проблеми, які вирішувались у ході Великої Американської революції і війни за незалежність та й в наступні роки багато в чому схожі на проблеми, що стояли і стоять сьогодні перед Україною...

Американська революція і національно-визвольна боротьба, як правило, пов'язуються з іменами цілої плеяди американських просвітників та "батьків-засновників" США, зокрема, таких, як С. Адамс, Дж. Вашінгтон, А. Гамільтон, Т. Джефферсон, Т. Пейн, Б. Франклін тощо. Звичайно, було чимало й інших вчених і політичних діячів, які внесли свій вклад у перемогу американського народу, але їх прізвища дещо призабулись.

До останніх, зокрема, належить Джеймс Опис, публіцист і один з політичних діячів тодішньої англійської колонії Массачусетс. Звернувшись до теоретичної спадщини західноєвропейських просвітників і не знайшовши там розробок із проблем колоніальних народів, він почав займатись їх дослідженням. У памфлеті "Виклад і обґрунтування прав Британських колоній" (1764р.) Дж. Отіс одним із перших запропонував теорію прав колоніальних народів. В ній він заперечував зверхність одного народу над іншим, колоніальний гніт і визиск, відстоював ідею рівності прав колоністів та мешканців метрополії.

Щоправда, вирішення колоніальної проблеми він вбачав в інтеграції колоній і метрополії в єдину світову конституційну монархію. Головними аргументами на користь цього шляху Дж. Отіс вважав етнічний чинник, зокрема, "кровну спорідненість" мешканців англійських колоній та Британської метрополії, спільність їх мови, культури життя, звичаїв, традицій та ін.

Такий підхід, на погляд автора, свідчив про недостатній рівень розвитку національної свідомості англійських колоністів. Не обійшлось тут і без впливу поширених тоді і в колоніях, і в метрополії думок про те, що у разі відокремлення колоній останні загинуть, оскільки будуть розірвані торговельні, економічні, промислові, військові та інші зв'язки. Однак, таке становище змшилось досить швидко й ідеї Дж. Отіса набули нового звучання. Тим не менш, саме його слід вважати одним із засновників теорії прав колоніальних народів.

Вже через два роки, тобто 1766 p., один із визнаних представників американських просвітників, а пізніше і авторів Декларації про незалежність Бенджамін Франклін (1706-1790 pp.), спираючись на теорію Дж. Отіса, висунув досить оригінальну концепцію т. зв. "гомруля", яка полягала у наданні англійським колоніям у Північній Америці державного суверенітету в рамках Британської імперії. Це, по суті справи, була концепція обмеженого національного суверенітету. Тоді ж він почав називати англійських колоністів "американцями", а самі колонії – "державами".

Объяснение: