Ть написати есе на тему "чи можлива біполярність в сучасному світі" дякую. ​

((( я невпевнений що це вірна відповідь))) Сьогодні існує декілька моделей розладів біполярного спектра. J. Klerman (1999) запропонував такий варіант класифікації:

I — класичний (Classic Pattern) — 40–50 % дисфорія. Питома вага дисфорії значно переважає над психотичними епізодами.

II — сонячний (Sunny) — рекурентна анергічна депресія з гіпоманією здебільшого наприкінці депресивного епізоду.

II ½ — темний (Dark) — здебільшого в жінок, переважно коморбідний із панічним розладом і соціальною фо­бією, підвищений ризик суїциду, часто помилково діаг­нос­тують як межовий розлад особистості.

III — чутливий подвійний перемикач (Switch Sensitive Doubles) — гіпоманія як відповідь на терапію антидепресантами. Зазвичай дистимія, може бути «подвійна депресія».

III ½ — ажитована алкогольна хвороба — збудження і депресія тісно пов’язані зі зловживанням спиртними напоями (алкогольна залежність), інколи з абстинен­цією. Доцільна комбінована терапія.

IV — виконавчий (Executive) — депресія поверх гіпертим­ного темпераменту (висока активність, комунікабельність, ініціативність, життєрадісність). У чоловіків із типом особис­тості «А» помилково діагностують нарцистичний розлад особистості.

V — межовий спадковий (Borderline Mimic) — висока рекурентність (> 5 епізодів), спадковість, змішані епізоди (гіпоманія перекриває депресію).

VI — пізній початок (Late Onset) — пацієнти з ранньою деменцією, нестабільним настроєм, сексуальною роз­гальмованістю, ажитацією й імпульсивною поведінкою. В анам­незі може бути БАР, спадковість і гіпоманія. Доцільна терапія вальпроатами або іншими тимостабілізаторами. Антидепресанти можуть погіршувати стан.

Професор О. О. Хаустова розповіла про морфо­ло­гічні зміни при БАР, які відбуваються в найважливішо­му компоненті вентрального стріатума та частині стріато-­таламічних кіл, що модулюються лімбічною системою, у хвостатому ядрі. Згідно з даними наукових дослід­жень, його розмір був значно меншим у пацієнтів із БАР — 18,5 %, а також із великим депресивним розладом (ВДР) — 12 % і шизоафективним розладом — 8,5 %. Натомість лише при біполярному розладові виявили когнітивну дисфункцію, пов’язану з 1 % прогресуванням зменшення розміру хвостатого ядра після двох років.