Скласти тези " Умови договору у Радноті".

Угода передбачала такі інтереси сторін:

Карл X Густав мав отримати Королівську Пруссію, Куяви, північну Мазовію, Жемайтію, Курляндію та Інфлянти.

Богуслав Радзивілл мав отримати Новогродщину.

Фрідріх-Вільгельм мав отримати Великопольщу.

Богдан Хмельницький мав отримати південно-східні частини Коронних земель Польщі (територію між Батогом і Новгородом-Сіверським).

Юрій II Ракоці мав отримати південні польські території, переважно Малопольщу (включно з Краковом)[1].

Угода про дружбу з правителем Трансільванії князем Дєрдем ІІ Ракоці та створення антипольської коаліції протестантських держав була укладена восени. А вже в січні 1657 року 20-тисячний козацький корпус під командуванням київського полковника Антона Ждановича разом із військом Ракоці вирушив на Польщу, і невдовзі союзникам удалося захопити Варшаву. Коли козаки на початку літа 1657 року захопили Берестейщину, шляхта Пінського повіту – що цікаво, як католики, так і православні, – звернулася до гетьмана з проханням приєднати землі навколо Турова і Пінська до Козацької держави «на вічні часи».[2]

Зміна геополітичної ситуації завадила імплементації угоди, оскільки Польща оговталась і вигнала претендентів на її землі. Однак сам намір бачиться істориками як спроба майбутніх поділів Польщі у 18-му ст. дещо іншими гравцями