Складіть історичну довідку про українські видавництва

Українське видавництво» у Кракові-Львові — видавництво засноване в грудні 1939 з осідком у Кракові і діяло до березня 1945 як спілка з обмеженою порукою. Ввійшло до історії української культури як найбільший видавничий осередок часів Другої світової війни. Єдине дозволене німецькою владою українське видавництво в Генерал-Губернаторстві. Діяльність видавництва, яке було тісно пов'язане з Українським Центральним Комітетом, утруднювала сувора німецька цензура (зокрема преси та шкільних книжок) — і брак паперу.

Різножанрова продукція видавництва (книжки, газети, журнали, аркушеві друки) ввібрала багато фактів, подій, епізодів тогочасного життя українців, насамперед у Генерал-губернаторстві, але також у Німеччині, Райхскомісаріаті Україна й на інших підкорених територіях Центрально-Східної Європи.

Його авторами були Богдан Лепкий і Святослав Гординський, Іван Крип'якевич і Михайло Возняк, Дмитро Дорошенко і Дмитро Чижевський, Євген Маланюк і Тодось Осьмачка, Юрій Клен і Михайло Орест, Юрій Косач і Юрій Шевельов.

У видавництві як у спілці з обмеженою порукою 65 % «паїв» належало номінально Володимиру Кубійовичеві, який весь час був головою його Надзірної Ради. Директорами були: до травня 1940. Євген-Юлій Пеленський, згодом Іван Зілинський та Іван Коцур, з червня 1941 — Іван Зілинський, з літа 1944 — Остап Тарнавський; заступником директора був Ігор Федів.

Объяснение: