Що вам відомо про життя на Запорізькій Січі?

Объяснение:

Запорозька Січ

Січ була столицею козацького краю, його  адміністративним, релігійним, діловим та військовим центром. Численні історичні свідчення та народна творчість донесли до нас пам’ять про Хортицьку Січ – одну з перших січей, яка виникла у XVІ ст. під час освоєння козаками Південної України. З Хортицею була пов’язана діяльність перших організаторів козацтва –  Остапа Дашкевича та Дмитра Вишневецького.

Сучасна Хортицька Січ – це узагальнений образ козацьких укріплень с детальним відтворенням влаштування всіх восьми козацьких січей, які існували у XVІ – XVIII ст.  Вона складається з двох частин – Малий кіш (торгове та ремісниче передмістя) та Великий кіш (козацький гарнізон). Усе містечко захищають фортифікаційні укріплення – рів, вал з гостроколом, оборонні вежі.

Внутрішній простір також облаштований згідно козацьких традицій. Тут зведені козацькі курені, кузня, гончарня, корчма та грецька хата, у якій приймали послів. В центрі церква та майдан, на якому козаки збирали раду, обирали отаманів та приймали найважливіші рішення.

Козацькі споруди створені як музейні експозиції на основі достовірних історичних даних, з оригінальними концепціями та предметами того часу.

Вони розповідають про функціонування січових управлінських споруд – Будинку кошового отамана та Військової канцелярії, де існувала служба діловодства, листування, запис даних розвідки, допит полонених тощо. Окрема експозиція – «Пушкарня», тобто арсенал Cічі, де зберігаються гармати, зброя, ядра, запаси пороху. Інколи січовики  використовували її і як в’язницю.

Спеціальні експозиції розповідають про традиційні промисли Запорозьких козаків, головним з яких було рибальство, а також про козацький побут. Виставка «Козак Мамай і люлька» присвячена образу запорозького воїна-характерника (чаклуна, мага) з його магічною люлькою. Більшість предметів експозиції «Часи козацькі – Січі запорозькі» є оригінальними ( XVI – XVIII століття), знайденими на місцях знаходження чотирьох Запорозьких Січей.

Центральною спорудою січі є діюча Церква Покрови Пресвятої Богородиці, у якій проводяться традиційні богослужіння, обряди вінчання та хрестини.

Хортицька Січ стала традиційним місцем проведення Всеукраїнського фестивалю «Покрова на Хортиці» та «Великдень на Хортиці», куди щорічно з’їжджаються тисячі туристів. Їх приваблюють оригінальні майстер-класи з писанкарства, гончарства, а також концерти, святкування та інші видовищні заходи.

Антуражу додають «Січові козаки». Гурт реконструкторів  презентує вистави присвячені військовому мистецтву запорожців та проводить майстер-класи із володіння козацькою зброєю.

Кожен відвідувач знайде заняття по собі та не залишиться байдужим!

Екскурсія територією Історико-Культурного-Комплексу «Запорозька Січ» дасть змогу побачити  відтворений образ столиці Вольностей Війська Запорозького Низового. Ви відвідаєте житло та господарські будівлі степових лицарів, дізнаєтесь про побут та звичаї запорожців, відчуєте дух козацької доби.

Заняття козаків :,

У великій шані в козаків перебувало побратимство. Кожен козак віддавав своє життя за волю родичів і побратимів. На знак побратимства вони мінялися хрестами з тіла, а все інше було спільне. Вони дарували один одному коней, зброю. В боях билися поруч й рятували один одного або захищали своїм тілом. Побратимство надавало великої сили. Воно було однією з таємних причин їх непереможності.

Повернувшись з походу, козаки ділили здобич. Потім починали гуляти. У пияцтві та гулянні вони старалися перевершити один одного. Але вживати спиртне під час військових походів було заборонено. За пияцтво, як і за зраду, передбачалася смертна кара. У жодній армії світу не було таких вимог.

Відгулявши кілька днів козаки поверталися в буденне життя. Вставали до сходу сонця, йшли на річку купатися, їли житнє борошно з водою і засмаженою олією. Кожен носив свою ложку у халяві чобота. Потім бралися кожен до свого діла: хто латав, хто прав свій одяг чи лагодив зброю, інші поралися біля човнів та коней, займалися господарством. Юнаки змагалися в їзді на конях, стрільбі, кидалися один на одного та боролися.

Виганяючи ворога з рідного краю, козаки брали чимало хлопців із собою на Січ і віддавали в науку до куренів. Коли хлопчикові виповнювалося 14 років, той козак, що привіз його, брав свого вихованця щоб той чистив зброю, порався біля коня, всіляко допомагав у походах. Опівдні на башті стріляли з гармати. Цим пострілом кликали на обід. Тоді ставали всі в коло біля образів і отаман читав їм "Отче наш” і тільки після цього приступали до їжі. Надвечір подавали вечерю. Добре поївши, козаки збиралися на майдані або над Дніпром до пісень, жартів, танців. Коли ставало нудно, вони починали готуватися до новго походу.

За злочини покарання і страти призначалися різні. Застосовувалися: привґязання до гармати за зневагу до начальства, за грошовий борг; шмагання нагаєм за злодійство. Найпопулярнішою стратою було забивання киями. Також використовували шибениці. Найстрашнішим було закопування злочинця живим в землю.

Объяснение:

Удачи :)