Що спричинило занепад Греції в першій половині 4 ст. до н. е.

Можешь выбрать что тебе надо

Объяснение:

Руйнівна Пелопоннеська війна зробила великий вплив на становище грецьких полісів в першій половині IV ст. до н. е. Поразка Афін і розпуск такого економічного і політичного об’єднання, як перший Афінський морський союз, знову увергнули Грецію в стан роздробленості, привели до розриву економічних зв’язків, необхідності їх переорієнтації. Війна, одна з самих кровопролитних в грецькій історії, привела до колосальної розтрати матеріальних і людських ресурсів, грошових коштів, загибелі великих цінностей. Безжально вирубувалися маслинові гаї і виноградники, спалювалися посіви, було зруйновано багато міст (наприклад, Платеї). Тільки за 5—6 років війни Афіни витратили величезну суму в 10 тис. талантів, яку вони накопичували впродовж двох десятиліть. Війна привела до загибелі великої кількості людей, особливо серед цивільного населення, на який випали основні тяготи військової служби як в гоплітськом ополченні, так і на флоті. Тільки від епідемії висипного тифу, що терзав Афіни, померло не менше чверті населення, у битві біля Делії загинуло не менше 3 тис. осіб, після катастрофи в Сицилії втрати Афін склали приблизно 10 тис. гоплітів і приблизно 30—40 тис. веслярів, легкоозброєних воїнів і матросів. Звичайно, такі втрати не могли не позначитися на стані усього комплексу соціально-економічних і політичних відносин. Треба було заповнювати поріділі ряди громадянства, власників земельних ділянок, ремісників і дрібних торговців, учасників народних зібрань, членів гелієї, численних виборних магістратів. При замкнутому характері полісу, який не допускав широку роздачу громадянських прав метекам і іноземцям, і невисокій народжуваності ця проблема могла вирішуватися з великими труднощами.

З початку IV ст. до н. е. можна говорити про помітне збільшення кількості рабів, про широке проникнення рабської праці в сільське господарство, ремісничі майстерні, різні торгові підприємства. Проникнення рабства в афінську економіку привело до загального укрупнення виробництва, поширенню рабовласницьких маєтків до 20—25 га з контингентом в 1,5—2 десятки рабів, ергастеріїв з персоналом в 2—3 десятки рабів і більше. Таке положення було характерним не лише для Афін, але і для інших полісів Греції.