Що було характерно для життя людей у містах з магдебурзьким правом?

У ХІV–ХV ст. міста переважно зберігали феодально-аграрний характер

існування: населення займалося різними промислами, обробляло землю, що

розташовувалася біля міста. Однак, із інтенсивним розвитком ремісничої та

торгової діяльності стали поглиблюватися ремісничі спеціалізації, у містах за

західноєвропейським зразком створювалися цехи, поширювалася практика

надання містам «магдебургії» (магдебурзьке право) за зразком німецьких

міст.

Українські міста запозичили нові принципи життя та пристосовували їх

до своїх умов і особливостей. Через місцеві традиції структура і функції

органів самоврядування в різних містах могли не збігатися, мати відмінності.

Загалом організація адміністративної і судової влади за нормами

магдебурзького права в містах ставила їх на один рівень з європейськими.  

Магдебурзьке право передбачало здійснення самоуправління в місті:

встановлювався порядок виборів і розподіл функцій органів місцевого

самоврядування та суду, врегульовувалося господарське життя міста тощо.

Привілей магдебурзького права міг надати великий князь литовський,

польський король, а згодом і магнати (тим містам, що їм належали).

Першими містами, які отримали привілей магдебурзького права, були:

Володимир-Волинський (1324 р.), Сянок (1339 р.), Львів (1356 р.), Київ (1494

р.) та інші. Ті міста, які здобули магдебурзьке право, звільнялися з-під влади

королівських намісників, місцевих феодалів (власників міст) або ж від інших

державних представників, на заміну яким впроваджувалося виборне

самоуправління. До складу громади входили міщани - жителі міста, але лише

ті, які мешкали поза межами земельної території, що належала єпископу чи

княжому замкові. Проте Ієрархія станових, групових й Індивідуальних

соціально-правових статусів визначає усе правове життя суспільства, "міру

чести" кожної соціальної групи й окремої особи.

Магістрат (виборний орган), до складу якого входили заможні міщани,

розглядав найважливіші справи міського життя. Він поділявся на раду

(адміністративний орган, виконував і судові повноваження в цивільних

справах), що була очолювана бургомістром, та лаву (суд, який розглядав

кримінальні справи), на чолі якої стояв війт – заможний шляхтич. Засідав

магістрат у ратуші.

Объяснение: