Проаналізуйте наведений уривок зі спогадів Віри Мазур про повсякденне життя в Одесі у повоєнні роки та дайте відповіді на питання: чи можна назвати повоєнне життя тяжким? це було наслідком об’єктивних обставин чи державної політики? Які стратегії виживання населення ви можете назвати?

«У перші повоєнні роки з продовольством було, як і раніше, кепсько. Щоб хоч бодай як послабити напруження, людям стали роздавати землю під городи. Як і всі містяни, ми доглядали свій город, врожай дбайливо збирали і зберігали — перебирали, що треба, підсушували, щось засолювали і відправляли до льоху, викопаного у дворі (теж характерна ознака 1940-х)...

Подолання труднощів з придбання одягу, взуття в повоєнні роки потребувало неабияких зусиль і кмітливості. Одяг доглядали й берегли, не раз перешивали, ретельно перелицьовували, комбінували. Швейна машинка «Зінгер» у нашому будинку працювала безупинно. Взагалі, люди тоді вдягалися були у хто на що здатен...

Періодично батько приносив і віддавав мамі на зберігання облігації чергової держпозики. Мамі, звичайно, більше згодилися б гроші, але вона знала про добровільно-примусове розповсюдження облігацій, тому мовчки без надії складала їх в комод...»​

tim20053    1   19.10.2020 22:50    17