«Отаке-то було лихо
По всій Україні!
Гірше пекла.. А за віщо,
За що люди гинуть?
Такого ж батька, такі ж діти, —
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз’єднаться!
Треба крові, брата крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і на дворі,
І весело в хаті!
«Уб’єм брата! Спалим хату!» –
Сказали і сталось.
Все б, здається; ні, на кару
Сироти остались.
В сльозах росли, та й виросли;
Замучені руки
Розв’язались — і кров за кров,
І муки за муки!
Болить серце, як згадаєш:
Старих слов’ян діти
Впились кров’ю. А хто винен?»

(Шевченко Т. Г. Гайдамаки // Кобзар. Завдання
1. Чому змальовані події Т. Г. Шевченко називає «лихом» для України?
2. Як би ви відповіли на запитання, що звучить в даному уривку: «А хто винен» в тому, що тоді діялося на Україні.​

1234567890

Объяснение:

Ймовірно, цензор бачив у поемі антипольське спрямування і вважав, що полякам варто нагадати події Коліївщини 1768 року, щоб застерегти їх від повстань проти царя, влада якого гарантувала міжнаціональний і міжконфесійний мир. Та навряд чи Шевченко сподівався, що серед читачів поеми будуть поляки. Він відсилав своїх гайдамаків, своїх «синів» (створених ним у Петербурзі літературних персонажів) в Україну, де «найдеться душа щира, / Не дасть погибати ...». У вступі гайдамаки звертаються до автора як до батька – з проханням благословити їх на пошуки долі в широкому світі. Чи означає це лише успіх поеми в читачів? Чи, може, йдеться про те, щоб «літературні» гайдамаки нагадали нащадкам справжніх коліїв, байдужим онукам-кріпакам, славу їхніх дідів? Ясна річ, Шевченкові йшлося про відродження козацько-гайдамацької слави, про всенародне повстання (згадаймо слова «Заповіту») за волю, за право українців бути господарями на своїй землі.