Не вживається ъ в кінці слів і як розділовий знак (за необхідності замінюється дефісом);
звук [ɪ] (з етимологічних и, ы) передається літерою и;
[о] після м'яких приголосних передається як ьо, [jо] — як йо;
збережено вживання літери ѣ, що читалася згідно з українською церковнослов'янською традицією[8] як [і] (після голосних — [jі]);
збережено літеру ѳ — у деяких словах грецького походження;
в багатьох випадках звук [і] з давньої е також передається як ѣ;
[jі] після голосних, етимологічно не пов'язане з історичним ѣ, може передаватись двома як и або як ѣ (з Украини, з Украѣни);
звук [і] з давньої о (рідше — з давньої е) передається буквою і;
введено літеру є (церковнослов'янске довге є) для йотованого е;
введено літери ў для фонеми в в слабкій позиції, џ для звука [ʤ].
Використання та поширеність
Объяснение:
Не вживається ъ в кінці слів і як розділовий знак (за необхідності замінюється дефісом);
звук [ɪ] (з етимологічних и, ы) передається літерою и;
[о] після м'яких приголосних передається як ьо, [jо] — як йо;
збережено вживання літери ѣ, що читалася згідно з українською церковнослов'янською традицією[8] як [і] (після голосних — [jі]);
збережено літеру ѳ — у деяких словах грецького походження;
в багатьох випадках звук [і] з давньої е також передається як ѣ;
[jі] після голосних, етимологічно не пов'язане з історичним ѣ, може передаватись двома як и або як ѣ (з Украини, з Украѣни);
звук [і] з давньої о (рідше — з давньої е) передається буквою і;
введено літеру є (церковнослов'янске довге є) для йотованого е;
введено літери ў для фонеми в в слабкій позиції, џ для звука [ʤ].
Використання та поширеність
Объяснение: