Описати середньовічне місто

Найбільше міст було в Італії і Фландрії. Середньовічні міста зазвичай були невеликими – 2–3 тис. мешканців. Обов’язковими елементами, завдяки яким населений пункт міг вважатися містом, були стіни, вежі, кафедральний собор, ринкова площа. Також у містах могли розташовуватись укріплені палаци-фортеці феодалів, монастирі. Плану забудови середньовічного міста, на відміну від античних, як такого не було. Міста розбудовувалися концентричними колами від центру – фортеці або ринкової площі. Вулиці були вузькими (достатніми лише для проїзду вершника), не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки й каналізації.

Объяснение:

Надеюсь

У Західній Європі класичні середньовічні міста раніше всього з’явилися (вже в IX столітті) в Італії та Франції. Найбільше міст було в Італії і Фландрії. Чимало міських поселень виникло уздовж берегів Рейну і Дунаю. Виникнення середньовічних міст проходило переважно у мостів і бродів, біля стін замків, в гирлах річок і на перехрестях доріг. Ознакою середньовічного міста була кріпосна стіна, яка захищала жителів від ворогів. Виникнення, а також зростання середньовічних міст обумовлено відділенням землеробства від ремесла, розвитком торгівлі. Багато з міст були засновані завдяки тому, що населення відчувало нагальну потребу в захисті. Середньовічні міста були оточені дерев’яними або кам’яними стінами, глибокими ровами і масивними воротами. Навколо них також виникали передмістя, населені ремісниками. Люди однієї спеціальності мешкали на одній вулиці. Центральне місце в місті займала ринкова площа, поруч з якою був міський собор. У середньовічному місті будинки тіснилися вздовж вузьких і кривих вуличок. Ширина вулиць, як правило, не перевищувала 7-8 метрів. Так, наприклад, виглядала важлива магістраль, яка вела до собору Паризької Богоматері в Парижі. Були вулиці і провулки не більше 2 метрів і навіть шириною 1 метр. Одна з вулиць старовинного Брюсселя досі носить назву «вулиця однієї людини»: двоє там вже не могли розійтися. Як правило, населення таких міст не перевищувало 5 000 осіб. Але вже в кінці 13 століття в містах-гігантах жило до 50 тисяч чоловік (Париж, Мілан). В основному в середньовічних містах жили ремісники і купці, які займалися не тільки ремісництвом, а й торгівлею. Також в містах жили феодали, і духовенство (церкви), раби. Ремісниче і торгове населення міст з року в рік поповнювалося тисячами селян, які тікали від своїх сеньйорів, для того щоб стати жителями вільного міста. Коли населення середньовічних міст було численним, то деякі жителі  були змушені селитися за межею міських укріплень. Оскільки передмістя не були захищені від набігів ворога, то люди будували нові стіни, споруджуючи нові міста. Не кожен житель міста був бюргером. Щоб стати повноправним громадянином міста, потрібно було спочатку володіти земельним наділом, пізніше – хоча б частиною будинку. Нарешті, потрібно було сплатити спеціальне мито. У 14-15 століттях місто стало центром дрібнотоварного укладу – торгівлі, ремесел, грошового обігу.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/serednovichne-misto/