Охарактеризуйте становище країні народів тропічної та південної Африки 19 століття​

Історія Африки починається в доісторичні часи з виникненням в Східній Африці виду Homo Sapiens. Перші свідчення про сільське господарство датуються 18 тисячоліттям тому[1], металургія виникла на континенті приблизно 6 тис. років тому. Перша цивілізації історичної епохи склалися в Єгипті, потім у Нубії, Магрибі та на Африканському Розі. Упродовж Середньовіччя в цьому регіоні поширився іслам. В Субсахарській Африці основним центром ісламської культури був Тімбукту. Серед значних цивілізаційних утворень доколоніальної епохи є культура Нок, імперія Гана, імперія Малі, імперія Сонгаї, Імперія Ашанті, держави Мапунгубве, Сіне, Салум, Баол, Зімбабве, Конго, стародавній Карфаген, Нумідія, Мавретанія, Аксум, Аджуран, Адальський султанат а також низка арабських торгових держав вздовж східноафриканського узбережжя Суахілі — Кілва, Мозамбік, Софала тощо. Африка, особливо з 15 століття, була постачальником рабів для європейців та арабів[2]. Наприкінці 19 і на початку 20 століть відбувалася колонізація Африки європейськими наддержавами. У другій половині 20 ст. пройшов процес деколонізації, зумовлений ослабленням Європи після Другої світової війни та національно-визвольною боротьбою.

Дослідження історії Африки, особливо Субсахарської Африки, є складною задачею за браком письмових джерел, а тому часто доводиться покладатися на усні перекази, історичну лінгвістику, археологію та генетику.

Доісторичні часи