На каких условиях был заключен мир Рима с Парфией?

Старода́вній Рим  — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу[1].

За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.

У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства у V столітті. Східна частина імперії, яка мала за столицю Константинополь і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки анексувала турецька Османська імперія. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.

Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. В етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».

Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.

Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування була політеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел, після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.

Объяснение:

Парфя́нское ца́рство — одна из четырех, наряду с Римом, Империей Великих Кушан и Ханьским Китаем, мировых держав древности. Государство существовало в 250 до н. э. — 224 н. э. к юго-востоку от Каспийского моря. Название происходит от парфян — иранского племени. В период своего расцвета (сер. 1 в. до н. э.) занимало территорию от Двуречья до реки Инд. Парфянское царство было соперником Рима на Востоке. С 224 года его территория входила в государство Сасанидов.

Начало Парфянскому государству положило проникновение ок. 247 до н. э. племени парнов, кочевавших до этого к югу от Аральского моря, в северо-западную часть Копет-Дага на берега Оха (Сумбара-Атрека). Вскоре (ок. 238 года) вождь парнов Аршак I нанес поражение селевкидскому наместнику Парфиены Андрагору и овладел этой сатрапией. В 230-228 годах Селевк II Каллиник, стремившийся восстановить свою власть на Востоке, выступил против Аршака I, разбил его и вынудил бежать в степи. Однако в конце концов Селевк II разрешил парнам сохранить за собою земли на берегах Оха, взамен обязав их поставлять воинские контингенты в селевкидскую армию. Слившись с родственными им по языку и культуре жителями Парфиены, парны приняли общее имя «парфян». После поражения Антиоха III в битве при Рафии (217 год) Аршак I отложился от Селевкидов, захватил Парфиену и Гирканию, и, в знак своей полной самостоятельности, стал чеканить собственную монету. Однако уже в 209 году парфяне в очередной раз потерпели поражение от селевкидских войск, и их новому правителю Аршаку II (ок. 216-191 годов) пришлось возобновить договор с Селевкидами на прежних условиях, отказавшись от всех завоеваний своего отца и монетной чеканки.

Объяснение: