Князиня Ольга внутрішня та внешняя політика

Ольга (бл. 910-969 рр.) – велика княгиня київська (944-957 рр.). Управляла Київською Руссю в роки неповноліття свого сина Святослава. Придушила повстання деревлян, які вбили її чоловіка, князя Ігоря, упорядкувала збирання данини. Уперше на чолі руського посольства відвідала візантійську столицю Константинополь. Була християнкою, але охрестити свою державу не змогла. Канонізована православною церквою

внутрішна політика

Придушила повстання деревлян і підпорядкувала їхні землі безпосередньо Києву.

Здійснила першу державну реформу на Русі: чітко визначила землі, із яких збирала данину.

Улаштувала «становища» і княжі «погости» – місця зберігання зібраної данини і осередки центральної влади.

Закріпила за княжою казною «ловища» – землі, багаті на хутрового звіра, що забезпечувало постійний прибуток.

Розбудовувала, прикрашала й зміцнювала свій стольний град. У Києві було збудовано нову князівську резиденцію – Ольжин двір із «теремом кам’яним», дерев’яну християнську церкву і систему укріплень.

зовнішна політикаЗовнішня політика

Надавала перевагу дипломатії перед війною. У 946 р. (або 957 р.) на чолі мирного посольства відвідала Константинополь й уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним.

Відповідно до русько-візантійської угоди надсилала свої дружини допомагати Візантії у війні з арабами в 967 р. та боротьбі з норманами й болгарами.

Здійснила першу спробу встановити дипломатичні контакти із Західною Європою. У 959 р. надіслала послів до німецького імператора Оттона І з проханням направити єпископа для хрещення Русі. Місія ченця Адальберта, що діяла на Русі в 961–962 рр., завершилася провалом.