Чому виникла «Уотергейтська справа»?​

Арешт проводив Карл Шлоффлер, 27-літній офіцер, що працював під прикриттям. Троє з арештованих були кубинськими емігрантами, один — натуралізованим кубинцем і п'ятий, Джеймс Маккорд, — колишнім агентом ЦРУ. У приміщені, де був проведений арешт, знайдено підслуховавальну апаратуру, відеокамери, плівки з записами і три ручки-пістолети зі сльозоточивим газом. Кримінальне, судове і парламентські розслідування цієї справи привели до відставки президента республіканця Річарда Ніксона.

18 червня з'ясувалось, що Маккорд працює в службі безпеки Комітету за переобрання президента Річарда Ніксона, а протягом наступного місяця — що Говард Хант, колишній високопоставлений службовець Білого Дому, і Гордон Лідді, фінансовий радник Комітету, також безпосередньо повязані з заарештованою п'ятіркою.

У серпні президент Ніксон заявив, що розслідування інциденту завершено і жоден зі службовців Білого Дому непричетний до інциденту. У вересні Маккорд, Хант, Лідді і чотири кубинці постали перед федеральним судом за вісім документально підтверджених фактів проникнення у штаб-квартиру Демократичної партії.

У вересні і жовтні журналісти Карл Бернстайн і Боб Вудворд опублікували у "Вашингтон пост" матеріали про те, що підслуховування і шпигунство проти опозиційної партії були санкціоновані Комітетом за переобрання Ніксона і проводились з відома Білого Дому. Незважаючи на це, у листопаді 1972 року Річард Ніксон був обраний президентом на новий термін.

У березні 1973 року всі семеро звинувачених були визнані судом винниими. Під час оголошення вироку суддя зачитав лист Маккорда, в которому він повідомляв, що всі їх дії були санкціоновані Білим Домом, а сама операція проводилась під "прикриттям" з боку найвищих урядових організацій.