Вообще этот период можно разделить на 2 этапа: 1) XVI – I пол. XVII в., когда большинство украинских земель находилось под властью Польши и 2) II пол. XVII – XVIII ст., когда Большинство украинских земель находилось в составе Российского государства.Архитектура и изобразительное искусство Украины XVI – XVIII вв. развивались на самобытной древнерусской основе. Для этого периода характерно постепенное проникновение в строительство и живопись национальных, народных черт, с одной стороны, и уменьшение церковных влияний и увеличение светских элементов, заполнение религиозных сюжетов образами, взятыми из реальной жизни, более широкое изображение природы, чувств и переживаний человека, более гуманистический содержание и реалистические формы художественных произведений – из второго.С активизацией общественной жизни в архитектуре намечается небывалый подъем. Хотя для строительства из-за исторических условий этот период был очень неблагоприятным, однако на Украине строилось много и повсеместно. Строительная программа включала в себя восстановление разрушенных и строительство новых городов, возведение оборонных сооружений, арсеналов, храмов, жилья. Именно преимущество светского строительства является отличительной чертой архитектуры того В іконі XVI - I пол. XVII ст. образ людини набув більшої життєвої активності й міцнішого зв'язку з сучасністю. Взірцем втілення нового розуміння людини є "Пантократор з апостолами". У багатьох іконах помітне тяжіння авторів до відображення життєвих прототипів: євангелісти з домажирських царських врат, народний стафаж в іконах з села Вишеньки "Різдво Марії", "Євангелісти" (близько 1576 р., с. Кам'янка-Бузька).На грані XVI-XVII ст. в українському мистецтві з'являється історичний жанр. Він був породжений новою добою.З II пол. XVII ст. в українському мистецтві посилюється демократична течія, вона набирає людяного, життєвостверджуючого характеру. Хоча архітектура і будівництво продовжували розвиватись на місцевій самобутній народній основі, водночас вони зазнавали впливу російської і західноєвропейської архітектури. Українські архітектори запозичували й творчо застосовували прийоми стилю барокко, для якого характерним були декоративна пишність, вигадливість, мальовничість. У більшій чи меншій мірі пам'ятки українського барокко створювались на грунті народної естетики, що й визначило їхню своєрідність.
Вообще этот период можно разделить на 2 этапа: 1) XVI – I пол. XVII в., когда большинство украинских земель находилось под властью Польши и 2) II пол. XVII – XVIII ст., когда Большинство украинских земель находилось в составе Российского государства.Архитектура и изобразительное искусство Украины XVI – XVIII вв. развивались на самобытной древнерусской основе. Для этого периода характерно постепенное проникновение в строительство и живопись национальных, народных черт, с одной стороны, и уменьшение церковных влияний и увеличение светских элементов, заполнение религиозных сюжетов образами, взятыми из реальной жизни, более широкое изображение природы, чувств и переживаний человека, более гуманистический содержание и реалистические формы художественных произведений – из второго.С активизацией общественной жизни в архитектуре намечается небывалый подъем. Хотя для строительства из-за исторических условий этот период был очень неблагоприятным, однако на Украине строилось много и повсеместно. Строительная программа включала в себя восстановление разрушенных и строительство новых городов, возведение оборонных сооружений, арсеналов, храмов, жилья. Именно преимущество светского строительства является отличительной чертой архитектуры того В іконі XVI - I пол. XVII ст. образ людини набув більшої життєвої активності й міцнішого зв'язку з сучасністю. Взірцем втілення нового розуміння людини є "Пантократор з апостолами". У багатьох іконах помітне тяжіння авторів до відображення життєвих прототипів: євангелісти з домажирських царських врат, народний стафаж в іконах з села Вишеньки "Різдво Марії", "Євангелісти" (близько 1576 р., с. Кам'янка-Бузька).На грані XVI-XVII ст. в українському мистецтві з'являється історичний жанр. Він був породжений новою добою.З II пол. XVII ст. в українському мистецтві посилюється демократична течія, вона набирає людяного, життєвостверджуючого характеру. Хоча архітектура і будівництво продовжували розвиватись на місцевій самобутній народній основі, водночас вони зазнавали впливу російської і західноєвропейської архітектури. Українські архітектори запозичували й творчо застосовували прийоми стилю барокко, для якого характерним були декоративна пишність, вигадливість, мальовничість. У більшій чи меншій мірі пам'ятки українського барокко створювались на грунті народної естетики, що й визначило їхню своєрідність.