5. Охарактеризувати кампанії з масового арешту дисидентів у середині 1960-х, на почат- ку 1970-х років і наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років. Чим були викликані хвилі 
масових арештів? 
6. Скористайтеся додатковими джерелами і визначте: який зв’язок між зовнішньою полі- 
тикою СРСР й етапами розвитку дисидентського руху? (При відповіді на запитання слід 
звернути увагу на події «Празької весни», Гельсінський процес, війну в Афганістані). 
7. Чому радянське керівництво намагалося перешкоджати еміграції з України, особливо 
з політичних мотивів, але до російських дисидентів доволі часто застосовували висил- 
ку за межі СРСР? 
8. Чи можна вважати, що дисидентський рух зазнав поразки? 
9. Проаналізуйте розгортання релігійного дисидентства. 
Випишіть найгучніші акції протесту дисидентів у другій половині 1960-х — першій по- 
ловині 1970-х років згідно із наведеними методами боротьби. 
10. На підставі наведених фактів визначте особливості боротьби радянської влади з іна- 
кодумцями: 
а) після участі у виступі в кінотеатрі «Україна» В. Стуса виключили з аспірантури 
Інституту літератури АН УРСР за «систематичне порушення норм поведінки ас- 
пірантів і працівників наукового закладу»; 
б) Ю. Бадзя, за те, що він на знак протесту проти арештів підвівся у кінотеатрі 
«Україна», виключили з партії й відразу після цього звільнили з видавництва, де 
він працював редактором; 
в) київського письменника В. Некрасова за підпис під колективним листом на за- 
хист В. Чорновола і виступ у день 25-річчя розстрілу євреїв у Бабиному Яру ви- 
ключили з КПРС, записавши в рішенні: «…за те, що дозволив собі мати власну 
думку, яка не збігалася з лінією партії»; 
г) співробітника Інституту філософії АН УРСР М. Роженка, який в своєму листі до 
керівників республіки написав про неправомірність кваліфікування літературної 
діяльності заарештованих дисидентів як «антирадянської пропаганди», «воро- 
жої радянському ладові», звільнили з роботи, звинувативши в «націоналізмі»; 
ґ) колишній Голова КДБ УРСР М. Голушко писав: «У карних кодексах було передба- 
чено відповідальність за антирадянську агітацію та пропаганду, наклепи на існу- 
ючий лад, застосування яких асоціюється з переслідуванням за інакомислення. 
Диспозиції цих законів були нечіткими, що давало змогу зарахувати до «антира- 
дянських» і «наклепницьких» найрізноманітніші дії та судження. Був доволі ши- 
рокий простір для суб’єктивізму в оцінці, у тому числі й для судових рішень». 
11. Проаналізуйте кримськотатарський національний правозахисний рух у цей період. 
За додатковими джерелами складіть історичний портрет М. Джемілєва. 
12. Чим було зумовлене посилення переслідувань дисидентів наприкінці 1970-х — на по- 
чатку 1980-х років? 
13. Які наслідки мала діяльність дисидентів?