2. Які з технічних винаходів і вдосконалень, зроблених у XV ст. в Європі?

ответ : У XV в. була вдосконалена доменна піч, в якій здійснюва-лялась виплавка металу. Посилився приплив в піч кисню, темпера-туру в ній піднялася настільки, що метал переходив в стан жид-кістки - чавун. Його розливали у форми, давали охолонути і затвердіти, а потім переплавляли в залізо або сталь високої якості. Так вироб-йшов перехід до сучасної переробної, або доменної, метал-Лургі.

Поширеним і звичним двигуном було водяне колесо млина. У XV ст. його вдосконалять-вали: горизонтальне колесо оснастили лопатями, а вертикальне - майже вдвічі збільшили в діаметрі (іноді до 10 метрів), що значно підвищило їх потужність. У бідних річками місцево-стях використовували вітряні млини.

Раннє Новий час не відзначено значні технічні відкриттями. Відбувалося більш масштабне використання великих винаходів попередніх епох і вдосконалення наявних меха-низмов. Так, наприклад, в масовий обіг увійшов міцніший металевий гвинт - важливий елемент кожного механізму, передаю-ного енергію. Це сприяло поліпшенню організації виробниц-ства, в першу чергу в гірничорудному справі. Шахти заглибилися до 300--800 метрів, воду з них відкачували насосами і помпами, призводить-мися в рух вже не ручною працею, а потужним водяним колесом. Руду піднімали наверх на стрічковому транспортері з до коло-ворота. Для його обслуговування вистачало двох осіб, в той час як раніше руду виносили кілька сотень працівників. Щоб полегшити роботу коням, навантажені рудою вагонетки поставили спочатку на дерев'яні, а потім і на металеві рейки.

Объяснение:

Відбувалося більш масштабне використання великих винаходів попередніх епох і вдосконалення наявних меха-низмов. Так, наприклад, в масовий обіг увійшов міцніший металевий гвинт - важливий елемент кожного механізму, передаю-ного енергію. Це сприяло поліпшенню організації виробниц-ства, в першу чергу в гірничорудному справі. Шахти заглибилися до 300--800 метрів, воду з них відкачували насосами і помпами, призводить-мися в рух вже не ручною працею, а потужним водяним колесом. Руду піднімали наверх на стрічковому транспортері з до коло-ворота. Для його обслуговування вистачало двох осіб, в той час як раніше руду виносили кілька сотень працівників. Щоб полегшити роботу коням, навантажені рудою вагонетки поставили спочатку на дерев'яні, а потім і на металеві рейки.